Американський центр протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics Україна проводить безоплатні щомісячні групи підтримки для військових та цивільних українців, які втратили кінцівки через збройну агресію росії проти України. Групові зустрічі допомагають людям об’єднуватися у спільноти, позбутися відчуття самотності, набувати впевненості та нових знань.
Через війну десятки тисяч українців зазнали ампутацій. Лише за попередніми підрахунками Міністерства соціальної політики від початку повномасштабного вторгнення понад 20 тисяч українців потребують протезування. На жаль, ця цифра не точна, адже кількість людей, які через війну втратили кінцівки, постійно зростає. Хтось з них вже адаптується до життя на протезах, а в когось попереду реабілітація.
Кожен, хто пережив ампутацію, проходять свій шлях, але однаково складний у самоприйнятті та соціалізації. І на цьому етапі ветеранам та цивільним важливо знати, де шукати розуміння та підтримку, коли поранення раптово спричинило фізіологічну відмінність.
Щоб підтримати ветеранів, ми створили безпечний простір, де можна відверто ділитися досвідом, вчитися новому та відчувати себе серед своїх, — коментує Андрій Петрук, директор MCOP Україна. — Теми зустрічей охоплюють усе: від догляду за шкірою до прийняття себе та відновлення взаємодії з суспільством. Ми ділимося знаннями, але часто найцінніша порада звучить від того, хто вже пройшов цей шлях
Групи спрямовані не лише на обмін досвідом та корисною інформацією, але й на відновлення фізичного та емоційного добробуту ветеранів. Так, після спілкування учасників запрошують до фізичних активностей за сезоном.
Ветерани вже тричі підкорювали хвилі Дніпра на сапах та спробували техніку розслаблення саундхілінг — медитативну практику під звучання спеціальних чаш. Вібрації та звуки допомагають м’язам розслабитися, знижують стрес і підтримують природне відновлення тіла після травми, каже Вероніка Кравченко, фізична терапевтка MCOP Україна, яка проводить групи підтримки:
Для ветеранів саундхілінг — м’яка підтримка, яка доповнює фізичну адаптацію і створює простір для спілкування та нових знайомств
Досвід ветерана, що відвідав групи підтримки
Для Романа Сотнікова, ветерана 3 ОШБр, саундхілінг — новий досвід. Він зізнається, що постійно хотів розплющити очі та подивитися на чудернацькі інструменти, які видають звуки дощу та щось схоже на скрип паркету. Чоловік каже, був момент, коли подумки зміг перенестися на берег моря, якого не бачив вже дуже багато років, бо один з інструментів нагадав звук гальки під ногами.
Для мене дуже цінно щось робити разом із хлопцями, які теж мають протез — спілкуватися, відновлюватися, — ділиться Роман. —Разом ефект кращий
Історія Романа Сотнікова
40-річний Роман родом з Тростянця, що на Сумщині. Пробувши місяць під російською окупацією, чоловік твердо вирішив йти до війська та виганяти ворога з рідної землі. Після навчань та дислокації у різних містах, Роман у складі 3-ї штурмової вирушив до Краматорська на своє перше бойове завдання.
Мені як сказали, що там за 100-150 м позиції ворога, і його треба “валити”, — я одразу розгубився. Але паніка — прямий шлях бути 200-тим, тому я зібрав всю волю в кулак.
Штурми — це не те, що ви бачите в тік-тоці, там дуже багато смертей, половина бійців не повертається. Мені пощастило…
На межі життя і смерті доводилося бути не раз, каже сам військовий. Якось довелося навіть кілька днів жити по сусідству з окупантами.
Це був їхній штурм, і так сталося, що я залишився сам на позиції, — пригадує захисник. — Сидів у маленькому бліндажі, коли росіянин закинув мені 3 гранати — мене не зачепило, лише оглушило.
Орки думали, немає нікого в живих, захопили вже цю позицію. А я вижив, сидів за стінкою і слухав, як вони спілкуються між собою
Романа вважали зниклим безвісти. Військовий просидів майже дві доби без їжі, а коли не лишилося й води, — вирішив бігти. “Рано чи пізно мене знайдуть, або засипле живим”, — думав собі чоловік. До найближчої лісосмуги було приблизно сотня метрів чистого поля, усе як на долоні.
Вилажу, підриваюсь на ноги й біжу прямо в посадку. Біг без зупинок і думок. Забігаю, чую наші голоси, кричу свій позивний — “Бумба” — так мене в школі прозвали і такий позивний був у війську.
Того ж дня повезли мене у штаб — обіймали, цілували. Думали, що я загинув, а я вижив і став для усіх прикладом
А менше ніж за пів року Роман отримав поранення на Харківщині — це був осколок у праву ногу від прильоту мінометного снаряда.
Після повного обстеження у Львові в стопі Романа знайшли шматки роздробленої кістки та призначили операцію.
Після чистки лікар показує мені той шматочок кістки й каже: бачиш, вона почорніла та спричинила зараження, — пригадує ветеран. — Є два варіанти — ампутація з можливістю протезування або постійні чистки та все життя на милицях
Роман довго не міг наважитися на ампутацію. “Пальці рухаються, нога ціла, тільки п’ятки нема. Як це відрізати?” Військовий порадився з бойовими товаришами, побачив, що хлопці зі схожою ампутацією вже бігають на протезах і погодився на операцію.
Після протезування та проходження програми адаптації та оптимізації ходи у центрі МСОP Україна, Роман щомісяця приїздить до центру на групи підтримки. Каже, що багато нового дізнається саме від побратимів, які мають подібну ампутацію.
Долучитися до безоплатних щомісячних груп підтримки можуть всі охочі ветерани, які пережили ампутацію.
Зустрічі проходять кожну третю середу місяця з 16:00 до 17:00 у центрі MCOP Україна за адресою: вул. Казимира Малевича 86-Д у Києві.
За обов’язковим попереднім записом — за телефоном +380979745996.
Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) — американський центр протезування з понад 20-річним досвідом у сфері високотехнологічного протезування та фізичної адаптації. Центр MCOP понад 18 років був офіційним підрядником Міністерства оборони США, забезпечуючи протезування ветеранів воєн в Афганістані та Іраку.
З березня 2025 року представництво MCOP працює в Україні у тестовому режимі.
