Історія Важливо

Голодомор. За ким горить твоя свіча? 

10:01 28.11.2020

В останню суботу листопада в Україні вшановуватимуть пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. 

Голодомор. За ким горить твоя свіча? 

Насильницьке вилучення продовольства, блокування виїзду з населених пунктів, залишення людей помирати голодною смертю, репресії та розправи щодо будь-кого, хто наважувався не лише бунтувати, а либонь критикувати ситуацію… Жертвами геноциду в Україні, за різними оцінками, стали від від 3,5 до 7 млн осіб.

Встановити точну цифру складно через вміння тоталітарних режимів вправно замітати сліди: реальна кількість померлих не фіксувалася, а у довідках про смерть вказувалися неправдиві відомості про її причини, документи знищувалися разом з виконавцями злочинів та ключовими свідками.

Та навіть усереднені дані свідчать про вражаючий “успіх” сталінської операції зі знищення українського селянства та її жахаючі темпи. На початку 1933 року кожного дня Голодомору помирало майже 30 тисяч людей, щохвилини – 20 українців.

Навіщо?

Українське селянство зустріло бунтами і протестами оголошений керівництвом СРСР курс на колективізацію, яка мала на меті поголівно загнати селян у державні колгоспи. На початку 30-х лише документально зафіксованих фактів масового спротиву селян – близько 4 тисяч. Реальні цифри можуть бути у рази більшими.    

Реакція працюючих на землі була зрозумілою і виправданою – їх змушували батрачити на державу, отримуючи харчами зарплату за відпрацьовані обов’язкові трудодні. Й то – не гарантовано. Незгодні отримали клеймо “кулаків” та “контрреволюціонерів”, репресії й утискання, а потім і просяклу страхом перед селянськими повстаннями організовану операцію з їхнього фізичного знищення.

Як? 

У липні 1932 року Москва встановлює нереальний план хлібозаготівлі – 356 млн пудів. Зібрали – 136 млн. З поставленим завданням впоралися менше 5% колгоспів. 

А це вже привід йти по селам і хатам відбирати “сховане” від держави. Вячеслав Молотов та Йосип Сталін оголосили “Боротьбу за хліб”, їхні посіпаки на місцях брали не лише хліб, а й останні торбинки з гарбузовим насінням та вже зварений обід. 

У серпні 1932 року була затверджена постанова “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності”, більше відома у народі як “закон про п’ять колосків”.

За збирання залишків колосків на полі було встановлено покарання у вигляді 10 років з конфіскацією майна або розстрілу. 

Фото: istpravda.com.ua

Паралельно були встановлені натуральні штрафи за невиконання плану заготівель – цей законодавчо-терористичний акт дозволив у якості покарання за відсутність хліба забирати у селянина будь-які харчі та майно, яке мало бодай найменшу цінність та могло б бути обміняне на продукти. Такі “натуральні штрафи” діяли лише у селах на території УРСР та Кубані. 

Намагання й старанність щодо виконання сталінського плану заготівель хлібу від голодної смерті теж не рятували. Як пише доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Василь Марочко у статті “Статистика жертв Голодомору: антропологічно-демографічний дискурс”, колгоспники-ударники також нестерпно голодували. Вони виконували хлібозаготівельний план до двору, але зерна на зароблені трудодні не отримували.

Він наводить такі дані: “У травні 1932 р. 16% колгоспів Вінницької, 28% – Київської та 15% – Харківської областей, а станом на березень 1933 р. – 45% колгоспів УСРР не видали селянам зернових у рахунок натуральної оплати праці. Отже майже половина колгоспників не мала хліба (пшеницю і жито спрямовували у хлібозаготівлі), а худоба – кормів (овес, ячмінь). Печений хліб заборонили видавати для так званого “громадського харчування” працюючих у полі колгоспників”. 

Історик відзначає, що у найгіршому становищі опинилося так зване нехліборобське населення: це десятки тисяч вчителів, кустарі, службовці та 400 тисяч утриманців (діти та особи похилого віку).

Фото: news.24tv.ua

Разом з тим тікати з села скоро стало нікуди. У листопаді 1932 року політбюро ЦК ВКП (б) затвердить ще одну постанову, а українці взнають ще один новий репресивний термін – так звана чорна дошка. Потрапляння села чи колгоспу до цього смертоносного реєстру означало повне вилучення продуктів на території села та блокування виїзду з нього силами військових, прокуратури та міліції. Така собі голодна вбивча резервація до повного знищення населення.

Фото: Міліція з відібраним урожаєм. istpravda.com.ua

У роки Голодомору на “чорну дошку” потрапили майже дві сотні районів УРСР. Історики підрахували, що на цій території геноциду в голодних селах заблокованими опинилися більше 20 млн людей.

Навіть успішний прорив до великих міст у надії на спасіння, зазвичай, був провальним. Купити хліб у вільному доступі було неможливо. Хіба що обміняти у “Торгсіні” на золото чи діаманти. Містяни ж отримували його за так званими продуктовими карточками.

Фото: st.violity.com

Норма звичайного киянина становила 300 грамів кукурудзяного хліба і 200 грамів борошна на день, робочі на заводах отримували 600 і 500 грамів відповідно.

Хто винен? 

А мені згадався 1933… То ж таки був геноцид! Пів-Сухої виморено голодом за одну весну… А ті мої товариші-однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявили в математиці, – сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому нема й ніколи не буде виправдання”, – писав у власному щоденнику український письменник Олесь Гончар.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, яким визнала Голодомор геноцидом українського народу. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р.  винними в організації Голодомору визнано Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря та М.Хатаєвича.

Запущений у темну вічність вогник, промінець скорботи – кожен українець може згадати й вшанувати пам’ять про безневинно закатованих голодною смертю предків, запаливши на підвіконнях своїх осель свічку о 16:00, 28 листопада.

Фото:khm.gov.ua

Список сіл (сільрад) і колгоспів Київської області, занесених на “чорну дошку” у 1932-1933 роках (за адміністративно-територіальним поділом того часу):

Білоцерківський район:

Зарічанська с/р, Олександрійська с/р, Ротокська с/р, сс. Бакали, Глибічка, Городище, Коженики, Коржівка, Мала Вільшанка, Матюші, Озерне, Піщана, Пилипча, Поправка, Потіївка, Скребиші, Сорокотяги, Трушки, Томилівка, Фастівка, Фурси, Чмирівка, Чупира, Шкарівка, Щербаки, хут. Черкас;

Богуславський район:

Біївська с/р, Бороданська с/р, Бранепільська с/р, Вільхівецька с/р, Гутівська с/р, Дмитренкивська с/р, Закутенцівська с/р, Киданівськас/р, Красногородська с/р, Лютарівська с/р, Медвинська с/р, Мисайлівська с/р, Митаївська с/р, Москаленківська с/р, Розкопанцівська с/р, Сварівська с/р, Семигорицька с/р, Синицька с/р, Тептіївська с/р, Хохітвинська с/р, Щупикивська с/р, Щербаченцівська с/р, Янівська с/р, с. Козин (к-п ім. Фрунзе), с. Коритище (к-п ім. Шевченка), с. Микитяни (к-п «Зерно»), с. Миронівка, с. Олександрівка (к-п «Жовтень»), с. Яхни (к-п «Незаможник»);

Баришевський район;

Володарський район:

с. Баліївка (к-п «Перемога»), с. Березна (к-пи ім. Леніна, «Вперед»), с. Володарка (к-п «Комунар»), с. Зрайки (к-п «Червона Зірка»), с. Рогізна (к-п «Перемога»), с. Гор-Косівка (к-п «Пристань»), с. Гор-Пустоварівка (к-п «Незалежник»), с. Лобачів (к-п «5 п’ятирічка»), с. Мала Сквирка, с. Пархомівка (к-п ім. Леніна), с. Петрашівка (к-п ім. Шевченка), с. Рубченки (к-п «Червоний Хлібороб»), с. Руде село (к-п ім. Леніна), с. Тадіївка (к-п ім. Сталіна), с. Чепіженці (к-п ім. Сталіна);

Іванківський район:

с. Красилівка (к-п ім. Чубаря), с. Обуховичі (к-пи «12-річчя Червоної Армії», «1 травня», ім. Луначарського), с. Оцитель (к-п ім. Леніна), с. Потока (к-п «Пролетарій»), с. Соколи (к-п «Культурної революції»), с. Шпилі (к-п ім. Ворошилова), с. Хочева (к-п ім. Молотова);

Кагарлицький район:

с. Антоновка, с. Занудівка (комуна «КОКС»), с. Землянка (к-пи «Жовтнева Революція», ім. Леніна), с. Кагарлик, с. Казімировка (к-п «Вільне життя»), с. Краснопілка (к-п ім. Леніна), с. Леонівка, с. Мирівка (к-п «Наш шлях»), с. Новосілка (к-п ім. «КМР»), с. Очеретяно (к-п «Переможець»), с. Стави (к-п Червоний Жовтень»), с. Сущана, с. Тернівка (к-п «Нове життя»), с. Черняхів (к-п «Шевченко»), с. Янівка;

Макарівський район:

с. Наливайківка (к-п «Сила»), с. Фасова (к-п ім. Тараса Шевченка);

Малинський район

Новоград-Волинський район:

Броники с/р (к-п ім. Петровського), Ващлавпіль (к-п ім. Ворошилова), В.-Луг с/р, Гульськ с/р, Івашківка, Єлизавет (к-п «Червоний партизан»), Кикова с/р, Киянка с/р, Колодянка (к-п «Перемога»), К-Дермань (к-пи «12-річчя Жовтня», «12 річчя РСЧА»), Майстрів (к-п «Шевченка»), Недбаївка с/р (к-пи ім. К. Лібкнехта, «Дас нойе дорф»), Немилянка (к-п «8 Березня»), Орепи (к-п «Нове село»), Поліянівка с/р, Соколів (к-п «3-й Інтернаціонал»), Тальки с/р, Теснівка (к-пи «Нове життя», «Червона зірка»), Ужачин с/р, Улашанівка (к-п «Найшріт»), Янушівка с/р (к-п «Червоний клич»);

Овруцький район:

Гладковицька, Девошинська, Машецька, Піхоцька сільради;

Радомишльський район:

Березська, Білківська, Борщівська, Верлоцька, Вишевицька, Гутозабілоцька, Забілоцька, Заболотська, Кичкирівська, Комарівська, Котівська, Кочерівська, Кримоцька, Лужівська, Меделівська, Межиріцька, Мінинська, Мірчанська, Негребівська, Радомисльська, Раївська, Раковицька, Ставецькослобідська, Старослобідська, Ходорівська сільради, Білківський к-п ім. Ворошилова, Вепринський к-п ім. Петровського, Вепринський к-п ім. 1 травня, Вишевицький ім. 13-річчя Жовтня, Заболоцький к-п «Перемога», Красносільський к-п «Ленінський шлях», Лутівський к-п «Наша праця», Лутівський к-п «Широкий лан», Малорацький к-п «Нове життя», Мірчанський к-п «Сільська праця», Негребівський к-п «14 річчя Жовтня», Радомишльський к-п ім. Близнюка, Раковицький, Ставецькослобідський к-п «Перемога», Ходорівський к-п «Перелім»;

Ржищівський район:

Велико-Букринська с/р (к-п «13-річчя Жовтня»), Мало-Букринська с/р (артіль ім. Леніна), с. Б.Щучинка (к-п «Заповіт Ілліча»), с. Воронівка (к-п «Спартаковець»), с. Гребені (к-п «Червоний промінь»), с. Грушів (к-п «1 травня»), с. Демовщина (к-п «Сівач»), с. Драчі (к-п «Надія»), с. Дударі (к-п «Молодецьке»), с. Зікрачі (к-п «Новий шлях»), с. Кип’ячка (к-п «Нове життя»), с. Колесище (к-п «3-й вирішальний»), с. Кузьминці (к-п «Ударник»), с. Македони (к-п ім. Косіора), с. Пії (к-п «Червоний плугатар»), с. Пивці (бурякорадгосп), с. Юшки (к-п «Правда»), с. Ромашки (к-п «Розорані межі»), с. Стайки (к-п «Перемога»), с. Стрітовка (к-п «Шлях до комунізму»), с. Тулинці (к-п «Україна»), с. Уляники, с. Халча (к-п «Шлях до комунізму»);

Ружинський район:

сс. Баламутівка, Білилівка, Бистріївка, Василівка, Вільнопілля, Вчорайше, В.Чернявка, Городок, Камені, Мовчанівка, М. П’ятигірка, М. Чернявка, Плоска, П’ятигірка, Ружин, Халаїмгородок, Чорнорудка, Царівка, Юзвин, Ягнятин, Ярославка;

Словечанський район:

Велідницька, Руднянська, Черевківська сільради;

Троянівський:

Буківська, В.-Пічанська, В. Татарнівка, Гаївська, Глибочецька, Денешівська, Корчацька, Ліщинська, Лукська, Млинещанська, Тулинська сільради, Буківський, Вертокиївський, В. Пічанський, В. Татарніківський, В. Шумський, Городище, Денишівський, Закусилівський, Катеринівський, Коднянський, Корчацький, Коща, Михайлівський, Н.-Руденський, Перлявський, Ружицький, Старошиєцький, Татарнівський, Троянівський, Тулинський, Шумський, Янківецький, Яківці к-пи;

Фастівський район:

с. Бертники, с. Веприк, с. Волиця, с. В. Офірна, с. В. Снітинка, с. Дідовщина, с. Дмитрівка, с. Дорогинка, с. Заріччя, с. Кадлубиця, с. Кищенці, с. Кожанка, с. Королівка, c. Мот. Слобідка, с. М. Офірна, с. М. Снітинка, с. Оленівка, с. Паляниченці, с. Півні, с. Пилипівка, с. Пришивальня, с. Скригалівка, с. Снігурівка, с. Ставки, с. Томашівка, с. Триліси, с. Хвастівець, с. Червона, c. Ярошівка.

Читайте також: Затеруха з кори та хлібці з соломи: створено онлайн-ресторан страв часів Голодомору 

Великий Київ у Google News

підписатися
загрузка...