Про це розповіла Оксана Іваніга, озонометристка 27-ї УАЕ Національного антарктичного наукового центру.
Явище озонової діри – локального падіння концентрації озону в стратосфері – було відкрито британськими вченими саме за даними з нашої станції, коли вона ще була «Фарадеєм» (середина 1980-х).
Однією з причин виникнення озонової діри є фреони. Це хімічні сполуки, що використовуються як холодоагенти в холодильній промисловості і як розпилювачі в аерозольних упаковках. Завдяки припиненню або обмеженню виробництва таких речовин площа озонової діри з початку 2000-х стабілізувалась і не збільшується, але з року в рік спостерігаються великі варіації.
Якого ж розміру озонова діра 2022 року?
За словами полярниці Оксани Іваниги, гарні новини полягають в тому, шо вона не росте, а погані – що і не зменшується. За графіками (посилання у коментарі), де відображені всі дані, що вимірюються в Антарктиді, видно, що площа діри близька до останніх років, а її форма витягнута і викривлена.
Чому так відбувається?
Крім озоноруйнівних сполук, використання яких нині обмежено, на розмір озонової діри впливає глобальне потепління, яке найбільш помітне в полярних регіонах. Потепління тропосфери (нижнього шару атмосфери), викликане ростом СО2, спричиняє охолодження вищого шару – стратосфери, а чим холодніша стратосфера – тим менше озону. Глобальне потепління також впливає на температуру океану, яка своєю чергою моделює планетарні хвилі: вони теж відіграю роль у формуванні озонової діри і полярного вихору.
“Тому відновлення озонового шару дуже повільне і, за прогнозами вчених, відбудеться лише до кінця ХХІ століття. Але головне, що маємо позитивні глобальні тенденції”, – додає науковиця.