Фінський суд засудив росіянина з “Русича” до довічного ув’язнення за воєнні злочини в Україні

Окружний суд Гельсінкі виніс історичне рішення, засудивши до довічного ув’язнення росіянина Яна Петровського, відомого як Торден, за воєнні злочини, скоєні під час війни в Україні. Це перший випадок у Фінляндії, коли суд ухвалив вирок за злочини, вчинені під час російсько-української війни.

Воєнні злочини та вирок суду

Прокурори звинувачували Петровського у п’яти воєнних злочинах, проте суд визнав його винним за чотирма пунктами. Він був учасником російського неонацистського угруповання ДШРГ “Русич”, яке діяло на сході України та атакувало бійців батальйону “Айдар” у Луганській області.

За матеріалами справи, Торден особисто брав участь у вбивстві одного українського солдата, фотографував тіло та поширював принизливі знімки в інтернеті, супроводжуючи їх заявами, що “Русич” не братиме полонених.

Читайте також: США готові запровадити найжорсткіші санкції проти Росії для просування світу, – Бессент

Звірства, скоєні окупантом

Підрозділ Петровського влаштував засідку на українських військових, використовуючи обман – росіяни встановили український прапор, щоб змусити бійців батальйону “Айдар” зупинитися на блокпосту. Після нападу щонайменше чотири поранені українські солдати були страчені.

За версією слідства, Петровський особисто розстрілював військових з ручного кулемета, а його підрозділ вбив загалом 21 бійця. Один українець помер від поранень пізніше, ще четверо вижили.

Окрім цього, окупант дозволив своїм підлеглим калічити українського військового, вирізавши на його обличчі символ угруповання “Русич”. Він також позував на фото з тілом загиблого воїна, а знімки виклав у мережу.

Фінляндія відмовила в екстрадиції, але засудила

Спочатку Україна вимагала екстрадиції Петровського, але Верховний суд Фінляндії відмовив, посилаючись на “неналежні умови” в українських в’язницях та ризик несправедливого судового процесу. Відтак справу розглянули у Фінляндії, оскільки йшлося про воєнні злочини, підсудні міжнародному праву.

Доказова база ґрунтувалася переважно на відео- та фотоматеріалах, які сам Петровський викладав у відкритий доступ. Його захист намагався заперечити звинувачення, стверджуючи, що немає прямих доказів його вини, але суд визнав зворотне.