Про Національний комплекс “Експоцентр України” ― ВДНГ, про його минуле і сучасне, а також про майбутнє, що чекає на важливу рекреаційну зону столиці, розповіла Українському Радіо Кіра Петрачек, заступниця генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” з культурно-просвітницької діяльності.
Працювали українські архітектори та скульптори. Це був колектив архітекторів інституту “Діпромісто” та ціла команда провідних архітекторів того часу ― Віктор Єлізаров, Володимир Новіков, Ігор Мезенцев, який був керівником проєкту, Борис Жежерін, Яків Ковбаса, Мусій Катернога, Георгій Кислий, Володимир Куцевич та інші. Їхнє життя і творчість були тісно пов’язані з Україною та Києвом.
Борис Жежерін є автором головного павільйону, що став символом ВДНГ. До речі, після закінчення Київського інженерно-будівельного інституту в 1937 році Борис Жежерін був заарештований та засуджений на 5 років ув’язнення за антирадянську агітацію. Цей строк він відсидів повністю, а реабілітували його лише на початку 1960-х років. Тобто фактично ВДНГ будував “ворог народу”.
Комплекс налічує понад 80 будівель і споруд, а 19 із них мають статус історико-культурних пам’яток України. Під час проєктування архітектори використовували елементи стилів класичної архітектури ― античного, вавилонського, єгипетського та інших ― і поєднували їх з українськими мотивами.
Для облицювання фасадів використовували білий інкерманський камінь, який поєднували з полив’яною керамікою. З цієї кераміки виконано елементи карнизів, сюжетні та орнаментальні композиції. Взагалі, проєкт був комплексним, пророблялося усе ― від величних павільйонів та їхнього оформлення до найдрібніших деталей: вуличних ліхтарів, фонтанчиків питної води, урн для сміття. Ці проєкти самооздоблення також представлені у нашій експозиції.
Будівлі ВДНГ варто зберігати, тому що це наша історія. Якщо зносити будівлі, то це треба буде знести дуже багато споруд, збудованих у радянський час.