Мова йде про хімічний корпус КПІ, який зараз має 4-й номер, хоча він був зведений самим першим у 1899 році. Фото 2021 року оприлюднила Юлія Мельник.
Хімічний павільйон серед усіх будівель інституту був закінчений першим. Він був спроектований петербурзьким архітектором І.С. Кітнером, нагляд за будівництвом фактично здійснював київський архітектор П. Реутов. 1-го червня павільйон був закладений на попередньо підготовленої ділянці і почалося будівництво, але 20 червня Кітнер подає на узгодження змінений проект хімічного павільйону у якому передбачалося як змінення оздоблення фасадів так і перепланування підвалів з метою розширення. 1-го вересня будівля була здана у експлуатацію і відразу ж після побудови у корпусі почався навчальний процес всіх чотирьох відділень Політехнічного інституту, тому що під час будівництва Політехнічний інститут був розміщений у І-му Комерційному училищі.
Коли у 1901-му році був закінчений головний корпус то три відділення переїхали до нього, а хімічне відділення повністю зайняло свою будівлю.
Після початку Першої світової війни військові забрали у інституту хімічний павільйон , де розмістилися піротехнічна та ракетна майстерні. 22 червня 1916 року стався вибух та пожежа у наслідок яких хімічний павільйон отримав пошкодження, але у 1917-го року був відремонтований.
Хімічний павільйон має подібний до головного корпусу план, але не має розвинутих бічних крил і займає меншу загальну площу. Довжина павільйону складає 153 метри. Від задньої частини відходить п’ять крил, центральне з яких уявляє собою велику залу хімічної аудиторії. Будівля на відміну від головного корпусу має лише два поверхи.
На даху розташовані вісім повітрозабірників, що декоративно оформлені у вигляді веж, а до переднього курдонеру виходять повітряні шахти витяжок.
Будинок виконаний у неороманському стилі подібному головному корпусу, але елементи декору відрізняються у деталях. Фасади бічних крил раніше мали по входу, але до правого крила на межі 1920 – 1930-х рр. у стилі конструктивізму був прибудований великий додатковий об’єм Заводу електротехнічної апаратури довжиной 115 метрів і таким чином фасад правого крила зберігся тільки частково.