Прорив Пальчевського. Не верещати
По-перше, по-людськи шкода всіх тих людей, які малювали для Пальчевського графіки і соціологію. Кілька мільйонів доларів інвесторів в “прориви” та агресивну рекламу по всій столиці освоєні. А Столар і компанія, напевно, зовсім небагато засмучені.
Хочуть знати, як так вийшло, що штаби та рекламні агентства подавали “гаманцям” красиві картинки. І на другій позиції Попов з ОПЗЖ, а не медійно впізнаваний Пальчевський, що не вилазить з ТВ. Хоча, звичайно на виборах міського голови буває всього дві позиції. Міський голова і всі інші. Але прикро спалити мільйони як фантики, а на виході отримати пшик. Поділити електоральну позицію з “пані мером”. Яка, побачивши попередні результати, звично заспівала свою улюблену тему про договорняках і корупції.
Повернення “йолки”
По-друге. Вже пішли історії про реванш Опоблоку, “йолку” на Майдані і долар по 8. Сьомий рік війни, а Київ вибрав не патріота і волонтера Притулу, а Попова. Який йшов від проросійської партії, проходив у справі по розгону Майдану і обіцяв махровий популізм. Наприклад, зменшити комунальні платежі дотаціями з міського бюджету. Нічого, що під час кризи і зі зношеним на 30-50% ЖКГ. Головне, приходьте на вибори. І ось вам знижка в аптеці по Картці киянина.
Чому так сталося? Варто почати з того, що Попова кияни прекрасно знали. Це не була просто класична кампанія, де береться медійно відоме обличчя і починає критикувати владу. Каштани, дороги, асфальт, пробки, “ми всі разом дихаємо київським повітрям” – ось це все.
Що жителі Києва знали про Притулу, Верещук або Пальчевського до місцевих виборів? У плані глави мільйонного міста, звичайно. Так то ж, що і після кампанії. Всі хотіли повторити успіх Зеленського і літали на парасольках як могли. Шукали в Києві “напряги” і обіцяли випікати станції метро як перепічку. Розуміючи, що перемогти Кличка буде важко і треба працювати на місця в Київраді.
Метро проти кліпів
А Попов обіцяв повторити свою каденцію. Станції “Виставковий центр”, “Іподром” і “Теремки”. Не мильні бульбашки обіцянок, а реальні станції метро. Відчуваєте різницю?
Працював виконробом на будівництві і став міністром. Не шоуменом, не мером Рави-Руської – міністром ЖКГ. І будучи главою КМДА, він добудував Дарницький міст. Не обіцяв, не зняв про це фільм, а добудував.
Так, був не обраний, а призначений Януковичем. Та ще й з першого заступника голови. З порушенням процедури і юридичними колізіями. Регіоналам тоді довелося поламати закон, щоб поставити свою людину “на Київ”. Але кому це цікаво через майже 10 років. А ось розпочату реконструкцію Поштової площі або Київську електричку люди пам’ятають. Хоча якщо забули – політтехнологи їм пам’ять освіжать.
Битва жаби і гадюки за 6-те місце
Говорити ж про реванш “Оппоблоку” зарано. Результати виборів 2014 року в Києві “Опозиційний блок”, безсумнівно, як партія поліпшив. У 2015-му на місцевих у них було 4,8%. Сьогодні 6,7%. Але назвати це реваншем?
Власне кажучи нікуди не подівся електорат забороненої Компартії. Чи не відлетіли на Марс ті, хто на парламентських 2014 року віддав “Оппоблоку” 9,4%. Уже після окупації Криму і початку вторгнення і Росії на схід. Вже не можна було заспівати рятівну мантру – “Спасибо жителям Донбасса!”.
Комуністи і Партія регіонів разом набрали 13% по республіці. Так ці люди теж живуть в Києві, вони ваші сусіди і знайомі. Думаю, у кожного вони є. Раніше було краще, один народ, який посварили політики, заводи стоять, а кругом одні клоуни і блогери. При низькій явці в 35% вони пішли до урн, а ви залишилися вдома дивитися серіал про Джона Сноу. Так буває. Тому зараз “СН” і “опозиція” з’ясовують, хто займе почесне місце з кінця в столиці.
Міський голова і всі-всі-всі
Так, минулого разу було на виборах міського голови дербі Кличко-Береза. Але й не варто забувати 3-тє місце Сан Санича. З командою з жаби і гадюки (регіоналів і колишніх хлопців Черновецького). З 8,4% голосів киян. Що, так вже сумуєте за часами Сан Санича і це його реванш? Не думаємо.
Так що розглядати успіх Попова варто тільки в розрізі того, що люди втомилися від польотів над мостами і шоу. Це так. Карантин з забитими лікарнями, економічна криза, плутані пояснення про коронавірусний фонд або фонд дорожніх робіт в Україні і робота президента тамадою для своєї партії на місцевих. Все це трохи відштовхнуло від будь-яких шоуменів. Як і від Філімонова з Юзиком, що кинулися в політику.
Тому і явка. Місцеві вибори – це історія про лавочки, парки, фінанси ОТГ і світлофори на перехресті. Ніхто не кричить – “Стадіон так стадіон” і не обіцяє “садити по весні”. А люди звикли до шоу і шаленим дозам ендорфінів в крові від політичного процесу. Тому 35% в найактивнішому регіоні. Могло б на цій явці очікуваннях, що Кличко при будь-яких розкладах “повільно спуститься з гори”, здивувати і більше. Але поки пронесло. Добре, що в гонці за міського голову друге місце – це лише ілюзія. А є лише переможець і всі інші.