Директор Перинатального центру міста Києва радить не ставити собі діагнози штучним інтелектом, який не несе жодної відповідальності за здоров’я жінки, а звертатися до фахівців і народжувати в перинатальному центрі, де є повний цикл акушерсько-гінекологічної та навіть дитячої хірургічної допомоги.
Біографічна довідка:
Говсєєв Дмитро — директор Перинатального центру міста Києва.
Доктор медичних наук, професор,
Заслужений лікар України,
член Асоціації акушерів та гінекологів України та міста Києва.
Завідувач кафедри акушерства та гінекології номер 1 Національного медичного університету імені Олександр Богомольця.
Лікар у 5-му поколінні.
Має досвід роботи акушером-гінекологом більше 40-ка років.
Про вибір професії
Дякуємо, що знайшли час і можливість поспілкуватися. Лікарі здебільшого непублічні люди. Завжди цікаво дізнатися чим мотивується співрозмовник, обираючи професію для життя. Чим мотивувалися коли вирішили стати лікарем?
Дмитро Говсєєв: Практично всі 40 років працюю акушер-гінекологом на одному місці. Щодо шляху в професію, то особливо вибору не було. Я виріс у родині, де п’ять поколінь лікарів. Були неврологи, психіатри, невропатологи, але лише я став акушер-гінекологом. Хоча мріяв, як і всі студенти, стати хірургом.
Чому саме акушер-гінеколог?
Дмитро Говсєєв: Велику роль у виборі професії зіграло знайомство, яке потім переросло в дружбу, з Борисом Венцківським. Це мій вчитель. На жаль, його зараз вже немає з нами. Ми познайомилися абсолютно випадково, але його розповіді саме про цю медичну спеціалізацію мене захоплювали. Це вплинуло на мій вибір. Ми спілкувалися вже життя, хоча працювали в різних місцях. Так склалося, що я не лише директор центру, а ще викладач — очолюю кафедру акушерства та гінекології Національного медичного університету. Саме Борис Венцківський долучив мене до викладання.
Чи були жарти серед однокурсників, що став акушер-гінекологом?
Дмитро Говсєєв: Були і завжди.
Яка нині тенденція і співвідношення жінок гінекологів і чоловіків у вашому середовищі?
Дмитро Говсєєв: 50 на 50. Звісно, жінок завжди більше, але сьогодення акушерство і гінекології стали ближче до хірургії. А це потребує, у тому числі, фізичної витривалості. Насправді на акушер-гінекологові надвисока відповідальність: і за життя дитини, і за життя жінки.
Коли тільки починав працювати, то більше жінок працювало у жіночих консультаціях, а у стаціонарах – чоловіків. Нині багато чоловіків працює і в амбулаторіях.
Сьогодні ваша посада дозволяє бути практикуючим лікарем чи це все ж більше адміністративна робота?
Дмитро Говсєєв: Інколи доводиться бути лікарем, і я це роблю з величезним задоволенням. Проте сьогодні я все ж більше чиновник, адже Перинатальний центр міста Києва — це топовий медичний заклад і найбільший та найкращий перинатальний центр в Україні. Саме тут відбувається найбільше пологів. Минулого року, приміром, у нас було 8300 проділь.
Нині народжується більше хлопчиків чи дівчаток?
Дмитро Говсєєв: Все постійно змінюється, і ми дуже радіємо, коли в нас більше дівчат.
Нові технології в акушерстві та гінекології
Завдяки сучасним технологіям та новітньому діагностичному обладнанню змінилася сама медицина. Які б із новітніх методів дослідження та встановлення діагнозу ви назвали б найбільш прогресивними у гінекології?
Дмитро Говсєєв: Переконаний, що акушер-гінеколог буде останньою лікарською професією, яку зможе замінити штучний інтелект. Насправді змінилося все. Ми встановлювали вагітність двійнею чи трійнею після народження першого з немовлят. Трійня у ті часи взагалі була дивиною. До речі, за 40 років власної практики мені жодного разу не доводилося приймати пологи, де б народжувалося одразу 4 чи 5 дітей. А от трійнь стало достатньо багато, коли з’явилися допоміжні репродуктивні технології.
УЗД — змінило все. Я теж був піонером в цій галузі. Починав працювати у 8 лікарні м. Києва і саме там з’явився перший УЗД-апарат з маленьким екраном. Його можливості були незначні, але на той час це стало справді революційним проривом. Тоді ще не було такого напрямку радіології як зараз. Акушер-гінеколог мав знати все. Ми виходили на роботу навіть у вихідні, щоб прийняти всіх пацієнтів. Були нескінченні черги. Всі хотіли довідатися стать дитини, її вагу.
Поява нових технологій зробила колосальний рух вперед, зокрема, у гінекології. Лікарі почали робити операції малоінвазивним способом, коли жінка йде додому того ж дня, навіть після важкої операції. Це зменшує так званий ліжкодень. Жінка не втрачає працездатності та може за кілька днів повернутися до звичного життя.
В Україні спостерігається тенденція, коли породіллі прагнуть народжувати саме в перинатальних центрах. Мовляв, тут і послуги іншої якості та й лікарі кваліфікованіші.
Дмитро Говсєєв: Є нині ще одна досить популярна тенденція — домашні пологи. Багато жінок хочуть народжувати вдома, і все, що там буде відбуватися, це — природньо.
У Києві це модно?
Дмитро Говсєєв: Так, модно. Принаймні до війни було. Ми створили на базі Перинатального центру програму «Домашні пологи», де відтворили умови як вдома. Там немає цих крісел та цих страшних для людей інструментів. Вони народжують у ванні, на ліжку. У нас до початку ковіду (2018-2019 роки — ред.) таких пологів було 500 на рік.
Медична реформа
Як Ви свого часу сприйняли реформування медичної сфери і створення перинатальних центрів? Яка була перша експертна реакція, і чи вірили Ви в цю реформу?
Дмитро Говсєєв: Одразу — ні. Для людини, яка пропрацювала все життя в пологовому будинку було багато запитань, а що власне змінюється. Чому ми робимо тут перинатальний центр, а там залишається пологовий будинок? До речі, 5-й пологовий з 1986 року був центром екстрагенітальної патології.
Для читачів поясню, що будь яка патологія у жінки, яка є до вагітності чи під час вагітності, серйозно позначається на її здоров’ї. Цей центр спеціалізувався на вивченні цукрового діабету, вад серця у жінок. На той час жінкам з даною серйозною хворобою вагітність була заборонена, хоча в інших країнах такі заборони не діяли. Ми завжди порівнювали себе з ними і запитували: чому там можна, а в нас ні.
Ви вірите в майбутнє перинатальних центрів? На вашу думку їх робота на сьогодні стабілізувалася?
Дмитро Говсєєв: Я впевнений, що майбутнє є. Реформа ще не завершена. Ще багато буде цікавого. От ми сьогодні об’єднали пологовий будинок, дитячу лікарню, дитячу реабілітацію і хірургію. Ну це взагалі диво. Не було раніше такого.
Найбільший перинатальний центр в Україні
Що потрібно, щоб стати пацієнткою Перинатального центру міста Києва?
Дмитро Говсєєв: Бажання і певні показання. Це стосується, зокрема, передчасних пологів, бо майже всі, хто народив передчасно, потрапляють до нас. Сьогодні стає популярним новий напрям — фетальна хірургія. Як приклад, можу привести розподіл близнюків, які мають спільний кровообіг. Ми працюємо з центром кардіохірургії над встановленням і корекцією серцевих вад. Це також нове направлення в перинатальній медицині.
Насправді наш Перинатальний центр — це повний комплекс надання допомоги і її якісно інший рівень. Від мрії про вагітність і до народження дитини — здорової, доношеної, яка не потребуватиме допомоги. Не потрібно багато лікарів, коли спочатку жінка йде до жіночої консультації, далі лікар, який перший прийняв жінку в стаціонар, а за ним з’являється другий, третій. Жінка не встигає навіть запам’ятати їх імена, а вже приходить четвертий її виписувати. Не кажу, що це погано, але вважаю, що підхід має бути як нерозривний цикл чи механізм. Тим більше в часи електронних історій хвороби. Це заощаджує час для того, щоб надати безпосередню допомогу. У нас виходжують недоношених діток. Нехай не ображаються на мене колеги, але не можуть абсолютно всі пологові будинки виходжувати дітей вагою 500, 600, 700 грам. Це дуже дорого, потребує певного досвіду і знань.
Про команду
Ваш Перинатальний центр створено шляхом об’єднання двох пологових будинків 5-го і 7-го. Наскільки було складно підібрати фахівців, зважаючи на ті складні операції, які робить центр? Якою була реакція колег, коли об’єднали? Чи всі були готові до такого об’єднання?
Дмитро Говсєєв: Об’єднання пройшло легше, ніж зараз йде робота. Від самого початку, в умовах одного медичного простору, ми намагалися об’єднати заклади так, щоб вони мали різні спрямування. У кожному закладі ми намагалися зробити більш притаманну йому спеціалізацію. От 7-й пологовий, який і називався Перинатальний центр, більше спеціалізувався на передчасних пологах, тому ми розвиваємо там цей напрямок.
У вас є опоненти всередині?
Дмитро Говсєєв: Звісно є. Поясню на прикладі футболу. Одна футбольна команда чудово грає і інша також. Вони конкурують між собою. Для того, щоб команди грали як збірна, має бути тренер, і команда має чути його та розуміти.
Ви вважаєте вам нині вдалося сформувати команду ?
Дмитро Говсєєв: Вдалося об’єднати людей спільною метою, але не вдалося, на жаль, об’єднати людей, як єдиний колектив. Проте не втрачаю надії, що це ще станеться. Поки що ми граємо не в єдиній збірній, а чомусь як дві команди. Проте у нас є спільні здобутки, і я цим пишаюся. Хотілося б, що ми запрацювали нарешті як єдиний механізм. Хоча об’єктивно оцінюю, що минуло занадто мало часу. Юридичне об’єднання відбулося в першому кварталі цього року. Лише рік, по суті.
Який би ви назвали успішний вихід з цієї ситуації?
Дмитро Говсєєв: Чути один одного. За весь цей неповний рік один раз я побачив команду, в якої горіли очі. Це була одна з онлайн нарад, коли ми розбирали достатньо важкий випадок. Наукова література пише, що в таких ситуаціях жінок нерідко втрачають, а нам разом вдалося врятувати людину. Весь колектив горів цією темою. До цього взагалі такого не бачив. Це дає надію, що в нас все вийде.
Як рідні реагують коли читають якусь негативну інформацію про вас, чи звинувачення ?
Дмитро Говсєєв: Завжди кажу, коли людина хоче зробити щось значне і не бути як всі, то треба бути готовим, що це не всім сподобається. Не всі, як і у футболі, можуть бути Марадоною. Хтось намагається, а не виходить. Ну вибачте, мені шкода, але я готовий допомагати. От ми всі любимо Батьківщину і ця любов просто повинна бути і все. Я не люблю зради.
Ви заговорили про зраду. Маєте на увазі зраду в колективі чи особистому житті?
Дмитро Говсєєв: Не маю досвіду зради в особистому житті. А от зраду ідеї відчув!
Колектив обирає очільника, і він не має всім подобатися. Звісно, є задоволені і незадоволені, але я відкритий до діалогу, дискусій і до зміни своєї думки. Я завжди таким був. Ніколи не наполягав лише на своїй позиції і вмів чути інших. Коли ми обираємо колектив, то адаптуємося до певних умов. Це спільне колективне рішення, що ми далі кудись ідемо.
А як реагуєте, коли закидають про корупцію у вашому Перинатальному центрі?
Дмитро Говсєєв: Дуже болісно. Мені взагалі дуже неприємно. На жаль, є деякі випадки, коли і журналісти чомусь на вулиці хапають, знімають. Я абсолютно відкритий до спілкування, але ж воно має бути в межах якихось норм. Якщо у вас є якісь звинувачення, ви вважаєте, що щось робиться не так, то в нас в країні є суди.
Хто, на вашу думку, породив в часи незалежності України корупцію у сфері медицини. Очевидно, є певна вина на самих пацієнтах, коли пацієнт приносить шоколадку, шампанське чи листівку з купюрами, коли лікар не просив, але ж буває і навпаки. Вам доводилося в колективі саме з цих причин звільняти когось?
Дмитро Говсєєв: Звісно. Я не розумію цього. Моя задача як керівника, щоб лікар міг заробити руками, головою, якимись здобутками і найголовніше — законно.
Пологові прайси
Є прайси щодо вартості пологів в кожному пологовому будинку, жінки цю інформацію передають між собою. Скільки коштують пологи у Перинатальному центрі міста Києва?
Дмитро Говсєєв: Держава забезпечує приблизно 20 тисяч гривень на фізіологічні пологи, де жінка перебуває від одного до трьох днів. Цього вистачає і на догляд, і на зарплатню персоналу. Звісно, є діти, які потребуватимуть особливого догляду. Там сума більша. Це буде неправдою, якщо скажу, що ми тільки самі справляємося. Нам допомагають. КМДА допомагає ліками, забезпеченням і апаратурою. У нас, до речі, три машини швидкої допомоги, які виїжджають на виклики в інші заклади охорони здоров’я за необхідності надати консультативну допомогу дітям та матерям, або транспортувати новонародженого в наш заклад в певних ситуаціях. Ми не задіюємо міську швидку допомогу. Звісно, є вагітні, які просять окремого лікаря на пологи, окремі умови перебування. Все, що поза межами програми медичних гарантій, є платними послугами і йде через касу. Платні послуги офіційно через касу.
У вас бувають випадки коли вам доводиться бути третейським суддею, коли пацієнт з наріканнями, зауваженнями хоче потрапити до вас як директора ?
Дмитро Говсєєв: Я завжди доступний і своїм колегам кажу, що в мене двері постійно відкриті в приймальню і в мій кабінет. Ніколи їх ні для кого не зачиняю. І коли побачите відкриті двері, то ви завжди знайте, що вас там приймуть. Скарги від пацієнтів, звісно, бувають і тоді я вже включаю лікаря. Намагаюся втрутитися в ситуацію, сформувати комісію, розібратися.
Результати роботи
Що вдалося зробити, за що не соромно?
Дмитро Говсєєв: За дитячу реанімацію, за відділення дитячої хірургії. Там працюють унікальні фахівці, які можуть робити операції у дітей із малою вагою. Це абсолютно унікальне відділення реанімації новонароджених і люди, які там працюють — фахівці номер один. До дитини вагою 500 —600 грамів багатьом навіть доторкнутися страшно, а вони виходжують її. Дитина росте, а потім приходить з мамою до центру, і нічим не відрізняється від доношеної дитини. Це — диво. Я взагалі вважаю, що лікарі — це насправді люди, які творять дива.
Плани на 2026 рік
Розкажіть про плани на 2026 рік?
Дмитро Говсєєв: Наполеонівські (Сміється). Реабілітаційне відділення. Плануємо наступного року зробити повноцінну реабілітацію з усіма можливостями. Багато дітей її потребує. Насправді успіх держави — це кількість пологів і народжених дітей і їх якість.
Демографічна криза
Можлива демографічна криза на фоні війни в країні. Як ви вважаєте чи можна на рівні держави мотивувати жінку народжувати чи це все ж має бути усвідомлене материнство?
Дмитро Говсєєв: Це абсолютно правильно, що держава стимулює і заохочує до народжуваності. Наразі ми не знаємо скільки громадян в Україні, зважаючи на міграцію, але впевнений в тому що показники демографії вийдуть на перше місце по закінченню війни. Це не є суто медичною проблемою. Це спільна проблема. Ми акушери-гінекологи, колеги мене підтримають, можемо сказати про певні успіхи, аналізуючи кількість жінок, які стають на облік. Цього року на облік по вагітності в нашому центрі стало 3 тисячі жінок.
Це багато чи мало?
Дмитро Говсєєв: Для сьогоднішнього дня це — багато. Я вважаю, що це гарний показник. Так, з початком війни, він зменшився, але в порівнянні з іншими регіонами та іншими пологовими будинками, це дуже високий результат.
Нам вірять і довіряють. І хочеться, щоб скоріше настав мир і ми вже працювали над відновленням демографії.
Війна
Ваших колег лікарів сьогодні багато на війні?
Дмитро Говсєєв: Так. Багато.
Як ви ставитеся до того що раніше всі лікарі були військовозобов’язаними?
Дмитро Говсєєв: Вважаю, що лікарі і повинні бути військовозобов’язаними. Не має жодного значення, що ти все життя приймав пологи, а сьогодні тобі потрібно оперувати. Колись наш міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко сказав, що ви сьогодні мрієте про збільшення пологів, але якщо завтра, не дай Боже, нам всім доведеться оперувати поранених, то ми всі вмить пригадаємо як це робити. І він абсолютно правий.
Чи правда, що стреси від війни найбільше позначаються на жіночому здоров’ю?
Дмитро Говсєєв: Ми всі очікували в перший рік війни, що на стресовому фоні побільшає кровотеч і передчасних пологів, але цього не сталося. Значить, відбулася адаптація всіх органів і систем. І як маркер, кількість передчасних пологів до війни була вищою ніж під час. Війна триває вже досить довго і справа в тім що в світі не має такої практики, не має з чим порівняти. Нещодавно я видав монографію, в якій описував вагітність в умовах війни, і порівнював Україну, Сирію та ще декілька країн. Наш досвід не підпадає під їх, бо це абсолютно новий напрям.
Співпраця з НСЗУ
Чи змінилися вимоги Національної служби здоров’я України?
Дмитро Говсєєв: Вони стали більш вимогливими на всіх етапах. Для початку — це забезпечення. Сьогодні на одну медичну сестру в реанімації повинно бути двоє хворих. Забезпечити таку кількість медичних сестер дуже важко.
Яка медична ставка нині?
Дмитро Говсєєв: На сьогодні базова ставка лікаря без категорії 20 тисяч гривень. У нас лікарі заробляють набагато більше — від 32 тисяч і далі. Медична сестра до 20 тисяч гривень. Базова ставка молодшого медичного персоналу 12 — 13 тисяч. У Перинатальному центрі сьогодні немає людини, яка б заробляла менше. Від тієї кількості пологів, які в нас є, всі відшкодування від НСЗУ практично йдуть на зарплатню.
За роки війни фінансування скорочувалося?
Дмитро Говсєєв: Ні, медицина залишається захищеною. Проте є інші питання. Навіщо така кількість пологових в столиці, якщо наш Пренатальний центр дає 50 відсотків пологів? У нас було 8 пологових будинків, 2 об’єдналися, залишилося 6 — всі разом вони дають скільки ж пологів, скільки один Перинатальний центр міста Києва. Не можу відповісти на питання чому так. Знаю, що кожен керівник цих закладів вважає, що свій заклад унікальним і що там надають найкращі послуги.
Які ще програми від Національної служби здоров’я є в Перинатальному центрі?
Дмитро Говсєєв: Ну практично все, що стосується гінекології, дитячої хірургії, реабілітація, ведення вагітності та гінекологічних хворих Це терапевтичний і гінекологічний пакети.
У світі досі захоплюються системою Семашка, яка діяла в Союзі та передбачала безкоштовне медичне обслуговування, фінансування з державного бюджету і обов’язкову профілактику захворювань. Це жодним чином не оди радянському минулому, але профілактичні огляди справді дозволяли виявляти та запобігати розвитку багатьох захворювань у жінок. Чи стали зараз жінки ретельніше ставитися до свого здоров’я ?
Дмитро Говсєєв: Також вважаю систему Семашка найкращою. Бо закликати кожну жінку до самосвідомості — марна справа. Кожна з наших пацієнток повинна не відкладати, а двічі на рік приходити до гінеколога, навіть якщо нічого не болить, але ж не відбувається. Я був би щасливий взагалі побачити подружжя, яке ретельно обстежується до настання вагітності. Насправді вагітність – це спільна справа, а не проблема лише жінки.
Студенти медики
Спілкуючись зі своїми студентами чи радите їм який фах обрати? Якої на вашу думку спеціалізації не вистачає в акушерстві та гінекології нині, окрім репродуктивної медицини, де багато див і чудес?
Дмитро Говсєєв: Сьогодні в переважній більшості дівчата є тими студентами, які закінчують ВУЗИ й потім 3 роки інтернатури по акушерству. На жаль, хлопців немає взагалі.
Як ви це пояснюєте?
Дмитро Говсєєв: Ситуацією в країні. Згадаєте мої слова, цей дивний розподіл проявиться через 5 — 10 років.
Як би ви охарактеризували нинішніх студентів — майбутніх лікарів?
Дмитро Говсєєв: Вони інші. Я обожнюю молодь і студентів. Ті, що обрали собі такий фах, це насправді люди — фанати. Завдяки інтернету для них сьогодні доступніша інформація, їм непотрібно постійно сидіти в бібліотеках, бо все доступно в кілька кліків. Вартість отриманих знань менша, але вони інші. Знають мови, вільніші в спілкуванні.
Штучний інтелект в акушерстві та гінекології
До речі, інтернет допомагає чи більше шкодить, коли пацієнтка приходить, начитавшись інформації чи самостійно встановивши собі діагноз через ШІ ?
Дмитро Говсєєв: Насправді буває і так. Проте коли жінка каже про встановлення діагнозу через ШІ, то я б це переводив на жарт. Штучний інтелект не несе жодної відповідальності за здоров’я жінки. Добре, якщо ШІ, почувши симптоми, радить звернутися до лікаря. Біда, коли він видає діагноз та ще й назначає лікування.
Сьогодні є ще одна негативна тенденція, коли лікарі, особливо молоді, мало спілкуються з пацієнтом. Чомусь нині лікар дивиться більше в екран монітору. Звісно, він ретельно вивчає дані досліджень, щоб встановити точний діагноз.
Але коли я, як пацієнт звертаюся до лікарів, а на мене навіть не глянули — мені стає соромно, що ми їх так навчаємо. Завжди кажу студентам: ви спочатку подивіться на жінку, поговоріть з нею, а потім дивіться у монітор.
Особисте
Ви кажете, що ваш робочий день розпочинається о 7 ранку. Як домашні реагують на такий темп життя ?
Дмитро Говсєєв: Вони не бачать, коли я іду на роботу і коли повертаюся. Вони знають, що я лікар і давно звикли до такого мого темпу життя. Для мене перебування вдома з родиною — це найкраще зняття стресу в будь якій ситуації. У мене маленька донька. Їй лише 4 роки і коли вона мені усміхається, то всі стреси зникають.
Вам доводиться бувати на симпозіумах, конференціях за межами країни? Як оцінюють колеги зовні перинатальну реформу в Украіні?
Іноземні колеги завжди із цікавістю нас слухають. Нещодавно ми аналізували і подали в топовий журнал з акушерства аналіз про народження за останні 5 років. Дуже цікаво як все змінилося за ці роки війни — і акушерська практика, і рівень патологій. Дуже б хотілося ще показати іноземним колегам як ми це робимо. Бо для них те, що практикуємо під обстрілами — це взагалі диво.
Жіноче здоров’я та вік для народження
Змінилася медицина, змінилися студенти медичних вузів, а от вік породіллі. Мені здається сьогодні все рідше зустрінеш жінку, яка народжує в 20 років.
Дмитро Говсєєв: Коли я був студентом тоді і справді жартували, що якщо до 22 років не народила, то це вже все. Сьогодні ми бачимо пологи і в 16 років, і в 49. Нині більш свідоме ставлення до батьківства, і я дуже цим задоволений
Як лікар практик і як вчений, скажіть до якого віку жінка об’єктивно має право і може народжувати?
Дмитро Говсєєв: Не можна репродуктивну функцію виокремити від суспільного життя, умов життя і впевненості в міцності родини. Колись ми писали образливе слово стара першонароджуюча. А їй всього було 27 років. Сьогодні таке ніхто не пише, навіть якщо народжують в 42 роки. Коли я провів кесарів розтин жінці в 62 роки, зрозумів, що взагалі рання, пізня вагітність — відносні поняття. Якщо жінка вагітніє, значить, вона може і виносити, і народити, і доглядати дитину. Для мене категорія жінок, які народжують пізніше, більш відповідальна. Ці жінки вимогливіші. Як вченому, мені цікавий феномен, коли показники кажуть, що вагітність можлива у 20%, а жінка легко вагітніє і виношує дитину.
Щоб хотіли сказати своїм колегам, друзям, недругам, студентам у цей різдвяно-новорічний час?
Дмитро Говсєєв: Кожен Новий рік ми підводимо підсумки і мріємо про мир. І сьогодні країна стоїть на кордоні, захищаючи всю Європу від страшної сили. Колегам, які сприймають мене, і тим хто не сприймає, все одно хочу побажати миру та здоров’я.
Кажуть, в різдвяні свята потрібно вибачатися, тому і я хочу вибачитися, якщо когось образив в житті чи цього року. Хочу побажати чути один одного. Давайте вибирати, чи йдемо разом чи йдемо окремо. Без образ, без каміння в спину.
Що хочете сказати майбутнім матусям і татусям?
Дмитро Говсєєв: Приходьте народжувати до Перинатального центру в місті Києві. Тут ви отримаєте найвищого рівня акушерсько-гінекологічні послуги і почуватиметеся як в дома, в безпеці та комфорті.
З лікарем розмовляла Щербак Оксана, координатор проекту «Великий Київ», журналістка, медіа експерт.
Повне відео інтерв’ю з Дмитром Говсєєвим дивіться за посиланням: