Про це заявила доктор соціологічних наук, авторка праць із соціології материнства Олена Стрельник.
За її словами, для багатьох жінок навантаження через війну зросло: для матерів дітей дошкільного віку, адже дитсадки не працюють або працюють онлайн (та це буде мати згубні наслідки для економічної активності жінок та для гендерного розриву в оплаті праці); для дружин та матерів поранених військових, які забезпечують переважний догляд за ними, тому що лікарні не та програми реабілітації не справляються; для жінок у вимушено переміщених родинах, як всередині країни, так і за кордоном.
“Стійкість суспільства під час війни забезпечується на тільки військовими на лінії фронту, не тільки бізнесом чи організаціями. Стійкість суспільства під час війни та практично весь спектр соціальних та гуманітарних питань вирішується переважно жінками, які працюють у соціальній, освітній та медичній сферах. Їх внесок яких у цю стійкість є неоціненним та невидимим”, – зауважила соціолог.
Медсестри, сімейні лікарки, соцпрацівниці, виховательки дитсадків працюють часто з великим навантаженням (особливо в контексті війни) та за мінімальну зарплату, вони мають мало ресурсів для опору та захисту своїх прав, а їх інтереси слабко артикульовані у повістці фемінізму та загалом у суспільному обговоренні.
На думку Стрельник, є ризик, що під час війни та після її завершення соціальні питання будуть не на часі, держава вже задекларувала повоєнний розвиток як заснований на ринкових принципах, що буде згубно для багатьох жінок, які більше залежать від держави та її підтримки.
“Жіночий рух не має можливостей змінити матеріальну реальність, але будь якому вирішенню проблеми передує її означення та озвучення. І це в наших силах – виступати від імені жінок України та озвучувати те, яке суспільство ми хотіли би побудувати”, – говорить науковиця.
Відомо, в Україні кількість людей, що купують дешеві продукти і найдорожчі харчі, майже зрівнялася.