Практичні завдання, які допоможуть дитині подалати страх та відчуття, які залишили бомбосховища, обстріли, надає сімейний психолог Світлана Ройз.
Вона розповіла, що в Вайбері розмовляла із знайомою родиною, що тільки евакуювалась. Дитині 4 роки. Дитина знайома, але зараз складно йде на контакт. Мама сказала, що вона взагалі не дає до себе торкатись, боїться закривати очі, щоб заснути (боїться побачити страшний сон). Іграшки взяти із дома не встигли.
В такому випадку фахівчиня радить зробити 3 іграшки із втулки від рушника (чи туалетного паперу). Цього разу вона створила ангела, котика та двусторонній “смайл” із усміхненим та сумним обличчям.
“Я розділила втулку на частини і прямо в кадрі під час розмови почала вирізати фігурки. Запитала дитину – що зараз зробити – котика чи собаку? Дівчинка обрала котика. Я вирізала котика, розмалювала в колір, який ми разом обирали. (Оранжевий пропонувала я – це “екстравертний” колір. Якщо б дитина заперечувала, робили б іншим). А потім я одягла на руку котика і вже від його імені спілкувалась. (Ми домовилися, що мама зробить з малечею такого ж із втулки від туалетного паперу, щоб наші котики могли товаришувати. І будуть для мене записувати відео з “історією котика”). А мій котик – “просив” малу вигібати спинку, тертися об маму, робити потягушки, робити носики-носики, чухати за вушком”, – розповіла Ройз.
Так само психолог зробила ангела – дитина попросила намалювати на ньому серце. Вийшов “хранитель” для снів дівчинки. Такі “іграшки” слід робити разом з батьками, гратися ними і ставити біля ліжка. Якщо будуть матеріали, можна зробити собачку і котика, і зайчика, щоб був свій театр – дитина могла розмалювати і гратися з ними, поки з’являться нові іграшки)