Як ідеться, останні шість місяців велоурбаніст перебуває в Києві та займається іншим проєктом – терапевтичним садом у скандинавському стилі, який він хоче організувати на Подолі.
Мова йде про земельну ділянку в самому серці Подолу на Притисько-Микільській вулиці, між будинками №1 та №5.
Ділянка була відгороджена від людських очей після знесення там будівлі в 1985 році. Природа отримала карт-бланш без участі людини протягом майже 40 років. Це унікальний простір у центрі густонаселеного району, говорить Колвілл-Андерсен.
За допомогою небайдужих волонтерів ГО «Космос Табір» йому вдалося дізнатися, що ця земля, на превелике щастя, належить киянам, себто є громадською власністю, що буквально розвʼязує руки на роботи над садом.
“Це, звісно, не звільняє нас повністю від бюрократичних перипетій, але я вдячний, що ці перипетії взагалі можливі (якщо ви розумієте, про що я). Тож тепер я працюю над отриманням дозволу від міста на використання землі під [терапевтичний сад], разом із блискучою групою волонтерів ми зробимо важку роботу, щоб зробити цей простір лікувальним садом”, – говорить дизайнер.
За словами данця, терапевтичний, або сенсорний сад – це зазвичай озеленена ділянка на території лікарні, де ви можете буквально зцілюватись природою. У Данії такі сади є майже в кожному місті. Країна почала будувати їх 10–15 років тому для ветеранів, які повернулись з Іраку й Афганістану. Відмінність від звичайних парків і садів у тому, що в розробці таких просторів багато науки, зокрема психології.
“У всіх українців є проблеми з ментальним здоров’ям. ПТСР – це буквально криза здоров’я, бомба сповільненої дії, що цокає. Цивільні люди щодня, якщо не живуть під ракетними атаками, то чують сирени повітряних тривог від зльоту сраного МіГ. Не говорячи вже про пекло, у якому перебувають військові. Тому зараз вам потрібні всі можливі види терапій”, – вважає Мікаель.