Вчителі та батьки школярів активно обговорюють у соцмережах, чи варто звертатися до педагогів на “ім’я та по-батькові”, чи може достатньо звернення з “пан” та “пані”, додаючи ім’я. Серед приводів для дискусії — публікація вчителя географії Андрія Уткіна. Він розповів, що в його навчальному закладі поступово відходять від традиції, від якої “віє совком”. Однак така ідея подобається не всім. І є вагомі причини.
В державних школах, часом у приватних, до вчителів традиційно звертаються Андрій Олексійович. І як тільки у “державці” я перетворився в Олексійовича, одразу стали рости ЧСВ, пузо, а згодом і борода виросла й сивиною одразу вкрилась, — ділиться вчитель у соцмережі Тhreads. — Але наскільки мій світ перевернувся, коли у приватній школі учні до мене стали звертатися: “Пан Андрій” (чи просто Андрій)
Педагоги до такої ідеї ставляться схвально. А деякі – просто жартують:
Ім’я по батькові – не “совок”, а давня українська традиція ще з княжих часів, переконує представник руху “За мову” Максим Лободзінський.
Він каже, що у літописах є чимало прикладів, коли вживають ім’я та по-батькові: Володимир Святославич, Ярослав Мудрий (син Володимира), Данило Романович.
Це була ознака роду, продовження пам’яті про батька, спосіб підкреслити, з якої ти гілки — свого роду ДНК у слові, — каже Максим. —
Коли ми відрікаємось від свого — ми полегшуємо роботу ворогу.
Він і так 300 років намагався стерти нашу пам’ять, переписати нашу історію, знищити наші імена, наші пісні, нашу мову.
А тепер ми самі це робимо, з посмішкою і відчуттям “прогресу
Лободзінський переконує, що не варто боятися того, що застосували за радянських часів, наче то їхнє:
Наші патроніми тим потворам теж від нас дістались. І це вони у нас узяли, а не ми в них.
Проблема не в самих словах “по батькові”. Проблема — в нашій духовній меншовартості.
Ми настільки прагнемо показати, що ми “не совки”, що починаємо різати все підряд, навіть те, що є нашим — українським, питомим, історичним
Олександр Скопненко, кандидат філологічних наук з Інституту мовознавства Олександра Потебні підтверджує — Імена по батькові виникли в князівську добу — після хрещення Русі в 988 році, вважають дослідники, пише ВВС.
А от діячі “Розстріляного відродження” Юрій Яновський, Микола Хвильовий і Микола Куліш теж вважали, що вживання імені по батькові не є традиційним.
Леся Українка в одному своєму листі писала:
Вельмишановна пані товаришко! Не зову Вас на ймення — “отчество”, бо, правду кажучи, “отчества” Вашого якось я не знаю, та й не дуже люблю сей чуженародний звичай величання
У листах письменників з Галичини та Буковини імена по батькові майже не зустрічаються.