Про це пише у своїй у колонці на “Радіо Свобода” голова Вченої ради Національного університету “Острозька академія”, професор, заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк.
За його словами, цей навчальний заклад є одним із флагманів освіти незалежної України. Власне, він був відновлений за часів нашої незалежності.
Переконуючи у необхідності перейменування, науковець звертається до історії закладу, який виник у 1632 році у результаті об’єднання лаврської школи, заснованої митрополитом київським Петром Могилою, й школи Київського братства, яка з’явилася ще близько 1615 року.
Об’єднана школа існувала на Подолі, тобто на території братства і під його наглядом. Вона іменувалася колегіумом (спочатку Києво-Братським, а потім Києво-Могилянським) та була організована за зразком західних, зокрема єзуїтських шкіл.
Відповідно Гадяцької угоди 1658 року між Україною та Річчю Посполитою, колегіум отримав статус академії. У 1670 році цей статус був підтверджений польським королем Михайлом Корибутом-Вишневецьким.
Саме Іван Мазепа перетворив Київський колегіум у вищий навчальний заклад та відіграв велику роль у його розвитку – за його часів академія досягла вершини свого розвитку, підкреслює автор матеріалу.
У 1693 році Мазепа отримав від царів Петра та Іоанна грамоту, що офіційно дозволяла викладати в стінах колегіуму філософію й богослов’я грецькою та латинською мовами. Тим самим російською владою надавався цьому навчальному закладу статус вищої школи.
Відзначившись в Азовських походах, Мазепа використав цей момент на благо Київської колегії. Він добився того, що в 1701 році Петро I своєю грамотою закріпив за нею назву “академія”. У 1703 році гетьман Мазепа заклав для академічних класів кам’яну будівлю, академія деякий час іменувалася Могило-Мазепинською.
У своїх універсалах, жалуючи села монастиреві Київського братства, при якому перебувала академія, Мазепа відзначав корисність цього навчального закладу для “Малоросійської нашої вітчизни”. Із гетьманської казни для академії виділялося щорічно 200 карбованців (доволі значна на той час сума). На ці гроші були куплені й подаровані книги для бібліотеки, рукописи, надані стипендії.
Мазепа посилав навчатися до академії своїх племінників. Тим самим підтримував її престиж. Навчалися тут також діти генеральної старшини, полковників. У той час зі стін академії вийшло чимало видатних людей, у тому числі майбутні гетьмани Пилип Орлик та Павло Полуботок.
Тоді ж виникла ціла плеяда релігійних філософів та письменників. Варто, зокрема, відзначити такі фігури, як Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Дмитро Ростовський (Туптало), Іоанн Максимович. Багатьом з них безпосередньо допомагав Мазепа. Так, коли Дмитро Туптало трудився над “Житіями святих”, Мазепа замовив у Гданську й придбав за досить значну суму видання Іоанна Боланда. Ця книга була дуже потрібною для Туптала.
У наступні часи такого опікування академією з боку гетьманської влади не помічалось. На це, власне, були свої причини. Після повстання Мазепи російські правителі намагалися всіляко обмежити українських гетьманів. У такій ситуації їм було не до питань освіти.
Тобто можемо сказати, що перетворення Київського колегіуму, який мав статус середньої школи, у школу вищого типу, власне академію, відбулося за часів гетьманування Мазепи й саме завдяки його активному сприянню. Тому не дивно, що цей навчальний заклад почав іменуватися Київською Могило-Мазепинською академією”, – пише Петро Кралюк.
Звісно, після Полтавської битви 1709 року, коли шведські війська під проводом короля Карла ХІІ та козацьке військо, очолюване Мазепою, зазнали поразки, ім’я бунтівного гетьмана було піддане анафемі росіянами. Про його благодіяння щодо Київської академії намагалися не говорити. Цей навчальний заклад перестали іменувати Могило-Мазепинським.
Читайте також: У Києві покажуть унікальний дзвін, який подарував церкві гетьман Іван Мазепа
Нагадаємо, на початку 2022 року у Софії Київській представили Мазепинське Євангліє і вперше відслужили заупокійну літію в пам’ять про Івана Мазепу.