Про це повідомляє ініціатор проєкту – Український інститут національної пам’яті, який створював експозицію з іншими інституціями.
Як зазначається, українська археологія тривалий час перебувала в умовах жорсткої цензури з боку політичних режимів держав, до складу яких входили українські землі. 19 героїв виставки представляють цілі покоління репресованих українських археологів.
Генеральна директорка Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Катерина Чуєва зауважила на відкритті виставки, що насправді по всій Україні в різноманітних науках було дуже багато фахівців, які постраждали фактично за те, що були людьми, що до останнього дотримувалися певних фахових та етичних норм.
За її словами, ця виставка є кроком, щоб усвідомити масштаб втрат і який величезний пласт роботи ще доведеться зробити, щоб надолужити цей розрив втрачених інтелектуальних шкіл, який спричинив величезну провінціалізацію української науки.
Авторами проєкту є Олександр Бонь, Наталя Булик, Світлана Іванисько, Вікторія Колеснікова, Володимир Колибенко, Сергій Павленко, Віра Павлова, Наталя Хамайко, Ірина Черновол, Катерина Чуєва, Оксана Юркова, Анна Яненко. Над ним також працювали Наталя Слобожаніна та Володимир Тиліщак. Дизайн Ганни Беркутової.
Та держава, яка у 1920-1930-х роках зламала долі цих людей, позиціонувала себе як держава інтернаціональна, основною ціллю якої була побудова комунізму та його поширення на всю планету. Здавалося б, як археологи, які досліджують черняхівську культуру чи маріупольський курган, можуть стояти на шляху до поширення комунізму десь у Південній Америці чи Азії? Очевидно, що їхні страждання, зламані життя лежать в іншій площині. Насправді та держава була глибоко російською державою, яка хотіла вбити мозок та інтелект тих народів, які показували, що вони є щось інше, – зазначив на відкритті декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк.
Виставка експонуватиметься на Контрактовій площі до 20 листопада.
Читайте також: Тюрма та поезія – Київ у 20-30 роках ХХ століття
Нагадаємо, археологи знайшли неподалік від північно-західного кута Софійського собору на глибині 2 метрів залишки жіночого поховання, а також елементи прикрас, що попередньо датуються V – IV cт. до н. е.