Підрозділ медика утримував позиції в Бахмутському районі протягом 472 днів.
Розповідь Сергія Тищенка для видання NYT – це неймовірна історія мужності людини, яка виборює свою землю.
«Я сподівався, що це буде місяць, максимум два», — сказав Сергій, але війна не питає про плани.
Весь цей час бійці перебували в ізоляції від зовнішнього світу: через тотальний контроль неба російськими дронами вихід на поверхню вдень означав вірну смерть. Вони не бачили сонця, не знали, який день тижня. Усі припаси отримували лише вночі.
Сергій Тищенко – 46-річний ветеринар, батько п’ятьох дітей, якого мобілізували у лютому 2023 року. Він служив бойовим медиком, а влітку 2024 року був переведений до 30-ї бригади на Донеччині. Тривалість нової ротації йому не повідомили.
Спочатку він очікував стандартні 30–40 днів, однак після атаки на позицію у вересні 2024 року, під час якої загинули його побратими і не прибуло жодного підкріплення, стало зрозуміло – заміни не буде.
“Ми все сподівалися, сподівалися, і це все тягнулося й тягнулося”, – сказав Тищенко. “Зрештою, ми змирилися з тим, що, зрештою, нас можуть вивести лише тоді, коли закінчиться війна, бо не було кому нас замінити”.
Із лютого 2025 року через посилення атак російських дронів військові фактично перестали виходити з бункера. Маленьке вікно довелося закрити, щоб уникнути виявлення. Сонця вони не бачили місяцями, орієнтуючись у часі лише за годинниками та календарями в телефонах.
Сергій був поруч із пораненими щодня. Робив те, що вмів найкраще — рятував життя.
“Такі тривалі ротації нетипові, але в умовах інтенсивних бойових дій і гострої нестачі особового складу — вони, на жаль, не поодинокі. Це реальність нинішнього етапу війни”, – пояснив командир бригади, полковник Добуш.
На початку грудня Сергій Тищенко отримав звання Героя України.