Притулок SOS у Пироговому, без перебільшення, є легендою українського гуманізму. Саме з нього почалася нова сторінка у житті Києва, місто стало на стежку гуманного поводження із безпритульними тваринами. Історія появи притулку страшна і захоплива.
Кінець епохи гицлів
Зараз нам, киянам, важко уявити, що собак і котів можуть із дозволу міста відловлювати і потім брутально вбивати гицлі із комунальних служб. І що все може відбуватися санкціоновано і називатися господарською діяльністю на благо столиці. Але до 1996 року так і було.
До шкуродерні у Пироговому відправляли усіх впійманих у Києві тварин, домашніх і бездомних. Там знаходився так званий «утилізаційний цех», де їх вбивали. Били тварин молотком по голові, а потім з мертвих і живих здирали шкури. Ріки крові, гори трупів – так виглядала санітарна очистка міста від безпритульних собак і котів. Шкури вбитих собак відправляли кудись для подальшого використання. Тоді на базарах можна було купити шубу або шапку із собак, чи аксесуари з котів. І це було зовсім недавно – 25 років тому. Зараз таке неможливо уявити.
Про шкуродерню довідалася Тамара Тарнавська – українка за походженням, яка мешкала у Європі. Тамара – захисниця тварин, журналістка, яка на той час працювала при ООН у Женеві. І Тамара розгорнула діяльність – спочатку таємну. Вона організувала зйомки у шкуродерні прихованими камерами, зробила фільм і показала Україні. В тодішньому КМДА їй відповіли, що фільм сфабрикований. Градоначальники Києва спочатку не сприйняли це серйозно, намагалися чинити опір разом із комунальними гицлями.
І тоді Тамара показала фільм у Європі. Розгорнувся міжнародний скандал. Як таке може бути у центрі Європи, в Україні? Діяльність дипломатичних установ України у Європі була заблокована, європейці зібрали мільйони підписів, аби закрити шкуродерню в Києві. До України один за одним почали приїздити європейські захисники тварин, скандал набув масштабів загрозливих для іміджу України, а до справи долучилися десятки українських ЗМІ. Після цього Тамарі Тарнавській дзвонив тодішній міністр закордонних справ Удовенко і просив зупинити блокаду, а мер Києва Омельченко влаштував нараду, на якій подякував, що вона, як журналістка, відкрила йому очі на такі неподобства. Хоча насправді прекрасно знав про «утилізаційний цех» у Пирогові.
Зрештою, шкуродерню було закрито, а територію зі спорудами – передано в безоплатну оренду Товариству захисту тварин SOS, яке заснувала Тамара Тарнавська. Собачу катівню Тамара перетворила на цивілізований притулок для собак та котів. Замість гицлів там з’явилися ветеринари, волонтери. Журналісти стали частими гостями притулку, бо на той час це був абсолютно новий тренд поводження із безпритульними тваринами. Усіх тварин лікували, стерилізували, утримували у гарних умовах, а потім запрошували киян в гості, пошукати у притулку свого хвостатого друга. Віталій Кличко ще задовго до того, як став політиком та мером Києва відвідував притулок у Пирогові.
Все це відбувалося у 1996-1997 роках.
Так завершилася епоха гицлів у столиці. Притулок SOS досі найбільший не лише у Києві, а і в Україні. Є ще муніципальний столичний притулок у Бородянці, той, який свого часу мер столиці Віталій Кличко назвав «собачим освенцимом». У 2015 році Кличко разом із журналістами відвідав комунальний притулок у Бородянці і того ж дня звільнив керівництво. «Напівзруйновані корівники, повні скелетів. Собаки вкрай виснажені, вони голодують», – писали тоді зоозахисники.
Вороги притулку і війни за землю
За Кравчука і Ющенка життя притулку SOS було відносно спокійним. Однак, у наступні роки на притулок постійно здійснювалися атаки догхантерів. Тварин труїли, в них стріляли, притулок намагалися підпалити. «Ми щоразу викликали поліцію, залишали звернення, давали номери автівок, на яких приїздили нападники, та з боку правоохоронних органів не було ніякої реакції», – каже Тамара Тарнавська.
За часів Януковича все ускладнилося ще більше. Ласий шматок землі у Пирогові, який віддали якимось там собакам не давав спокою Януковичу молодшому, тому, який потім ніби то втопився. Він намагався відібрати землю. Майдан і втеча Януковича врятували притулок.
Атаки догхантерів продовжувалися у 2015, 2016 та 2018 роках.
Нова війна за землю почалася у 2019 році, коли до влади прийшли Слуги Народу. Скандальний депутат Юрченко, якого пізніше впіймали на хабарі за внесення правок до закону про управління відходами, особисто приїздив до Тамари Тарнавської з погрозами.
Вони лізли через паркан, – каже пані Тамара, – Юрченко вимагав, щоб я віддала землю. У нас на території притулку працюють камери, є докази. Я дала зрозуміти, що не маю наміру вступати з ними в подібні діалоги. І після цього стався жахливий випадок і я не думаю, що це просто збіг. Я зайшла до ліфту у своєму будинку в Києві, слідом за мною раптом зайшли двоє молодиків, вони мовчки зламали мені чотири пальці на руці. Я вже думала, буде мені непереливки, та стався скандал і Юрченку, вочевидь, було вже не до рейдерства».
У тому ж таки 2019 році до притулку SOS приїздила охорона одного крупного бізнесмена. Вони приїхали із рушницями і стріляли в тварин.
Нам погрожували, нас залякували, побили директорку нашого притулку і замість того, аби займатися поточними справами, ми змушені були безкінечно викликати поліцію, робити прес-конференції, просити захисту у міста, ставити камери, щодня чекали нових неприємностей. Коли я розповідаю це закордонним друзям та родичам, вони кажуть, що це «Африка у центрі Європи». Мені дуже прикро за Україну, яку я так люблю і до якої колись повернулася, бо відчувала, що можу бути корисною тут», – каже пані Тамара.
Друзі притулку. Хто допоможе тваринам?
Зараз у притулку SOS живуть понад тисячу собак та 250 котів. І притулок знову у скруті. Швейцарська організація, яка тривалий час жертвувала гроші притулку, повідомила, що припиняє пожертви і переключається на країни Африки. Україна вже стала розвиненою країною із великою кількістю заможних людей і швейцарці не розуміють, чому вони не допомагають українським притулкам своїми пожертвами.
Першими, хто давав гроші на притулок з початку його існування були Бріджит Бордо, Ален Делон, Гендиректор ООН, канцлер Австрії. «Я до того працювала в ООН у Женеві, мене знали багато людей», – пояснює Тамара Тарнавська. Ці люди та організації, які вони очолюють стали справжніми друзями українського притулку, довгих 25 років вони підтримували його діяльність. Зараз, через пандемію у Європі також додалося проблем, тож потрібно шукати благодійників в Україні, але тут немає традиції у заможних людей жертвувати кошти на тварин. І тепер притулок SOS відчайдушно шукає допомоги.
«Нам вдалося зібрати кошти, яких вистачить на місяць», – розповідає пані Тамара. Що буде далі? Якщо гроші заершаться, персонал піде, а тварини опиняться на вулиці, або ще гірше – їх просто знищать. Адже місто не допустить, аби тисяча собак бігала вулицями.
Будівлі притулку старі, потребують ремонту. Нещодавно обвалилася будівля, де живуть коти. Притулок закупив все необхідне для ремонту, підписав договір із будівельною компанією, заплатив 60 тисяч гривень передоплати, після чого будівельники зникли. «Треба судитися, – розповідає засновниця притулку,- але ми порахували, що це буде дорого, а нам і так бракує коштів, краще вже ми направимо їх на їжу для тварин.
Коли будівельники втекли з грошима, пані Тамара звернулалася до міста по допомогу і притулку безкоштовно надали 40 кубометрів цементу. Допоміг також і «Зеленбуд», про біди притулку дізнався Денис Скворцов, керівник КП УЗН Голосіївського району. Він надіслав працівників, які безкоштовно зробили різні підготовчі доремонтні роботи.
На запитання, чи звертався притулок до депутатів, міської влади і особисто до Віталія Кличка, пані Тамара відповідає, що зверталася не раз. Депутатам, вочевидь, не до тварин. Єдиний, хто відгукнувся і допомагає – це Володимир Ар’єв, депутат від Європейської Солідарності.
Віталія Кличка Тамара Тарнавська знає давно, він не раз був гостем притулку у Пирогові. «Віталій дав мені особистий номер телефону, я нещодавно відправила йому смс про нашу проблему, – каже Тамара Тарнавська, – однак ніякої відповіді досі немає». І додає, що зараз готуватиме офіційного листа до мера столиці із проханням підтримати притулок, якщо не коштам, то бодай кормами і ліками для тварин.
Наш притулок будувався і утримувався всі роки коштами закордонних благодійників, – згадує Тамара Тарнавська. Київ останнім часом виділяє нам 90 тисяч гривень на рік. Цих грошей вистачить максимум на півтора місяці на їжу для тварин. Ми купуємо і варимо їм м’ясні обрізки із макаронами чи крупами, це найдешевше. Ось щойно закупили їжі собакам на 15 000 грн, котам – на 6000 грн. Цього вистачить на 10 днів.»
Вчора на своїй сторінці у Фейсбуці пані Тамара написала, що благодійний фонд Happy Paw та організація Rentberry, почувши про скрутне становище притулку, привезли досить багато сухих кормів.
Здається, прийшов час і офіційному Києву припинити ігнорувати проблему і переглянути своє ставлення до міських безпритульних тварин. Адже місто, яке саме не змозі вирішити проблему із тваринами, може бодай підтримувати тих ентузіастів, які десятиліттями тягнуть цю нелегку ношу. Не відправляти увесь виділений на це бюджет на одне-єдине не вельми ефективне Комунальне Підприємство «Міська ветеринарна лікарня» (воно ж – притулок у Бородянці), а розподілити між існуючими великими і середніми притулками, які мають гарну репутацію. Залучити притулки, де вже і так працюють ветеринари, а також – столичні ветклініки до реалізації міської програми стерилізації безпритульних тварин. Вони б залюбки погодилися стерилізувати вуличних тварин коштом міста. Собівартість такої операції зовсім невелика.
Тут не треба винаходити велосипед, все давно винайдено, цей шлях до нас пройшли багато цивілізованих країн. Тварин потрібно відловлювати, стерилізувати, вакцинувати, чіпувати. Щенят і цуценят пропонувати містянам, а дорослих тварин, які до цього не один рік жили на вулиці, можна випускати туди, де їх взяли. Нехай вони доживуть своє життя у звичних умовах – на території парків, базарів, підприємств, магазинів, заправок.
Адже збудувати притулок, який вмістить усіх безпритульних собак і котів – неможливо. Це хибний шлях і даремна трата бюджетних коштів. Та і місто не зможе довічно утримувати десятки тисяч тварин, ряди яких будуть постійно поповнюватися доти, доки вулицями бігають нестерилізовані собаки і коти.
Реквизити для допомоги:
Місце, яке наразі бореться за своє їснування: нещодавна притулок позбувся свого головного спонсора.
Адреса притулку: вул. Пірогівський Шлях, 186
Карта Приват: 5168 7422 2746 7929 Тамара Тарнавська
Директор притулку “SOS Наталья Андріївна: 063 6306066
Президент притулку “SOS Тарнавська-Нагайло Тамара: 063 6306081, [email protected]