Про композитора складаються цілі легенди, зокрема, як про людину, яка могла написати музику терміново.
Так, написати гімн рідному місту Ігорю Шамо у 1962 р. запропонував міністр культури УРСР Ростислав Бабійчук. Це треба було зробити терміново. Шамо запросив до себе друга Дмитра Луценка – “і процес пішов”. За ніч Ігор Наумович випалив дві пачки “Біломору”, друзі випили відро чаю з лимоном – і створили “Києве мій””, – говорить жірналістка Ганна Черкаська.
Що відомо про унікального композитора
Ігор Шамо народився 21 лютого 1925 р. у Києві. Батько Ігоря був директором аптеки, мав гарний музичний слух, грав на трубі. Шамо-старший добре знав історію Києва, любив місто і передав це синові. Мати – домогосподарка.
У родині зберігається легенда, що півторарічний вундеркінд раптом заспівав «Ямщик, не гони лошадей…», через два роки почав малювати. От і задумалися батьки: «Куди віддавати талант – у музичну чи художню школу?». У 11 років Ігор став учнем першої в Україні спеціалізованої музичної школи імені Лисенка. Його однокласником був Володимир Шаїнський, за однією партою з ним сидів Ян Френкель. Обоє мріяли про консерваторію, але все змінила війна. У 1941 р. Шамо закінчив сім класів школи, клас фортепіано О. Янкелевича, композиції у М.Гозенпуда.
16-річний Ігор разом із мамою потрапив до Уфи, екстерном закінчив медичне училище, отримав професію фельдшера, добровільно пішов воювати. Пройшов усю війну в складі артилерійської дивізії 2-го Українського фронту, був поранений, присів на «Біломор». 3-го червня 1945 р. в Австрії лейтенант Шамо грав на вечорі на трофейному акордеоні. Він побачив прекрасну незнайомку і – забув, що не вміє танцювати. За вечір йому вдалося затоптати нові черевички лейтенантові авіації Людмилі Большаковій, але 31 грудня 1945 р. у радянському посольстві Австрії вони зареєстрували шлюб.
Після демобілізації в 1946 р. молоді опинилися в Києві, отримали 16-метрову кімнату. Ігор Шамо поступив на композиторський факультет до Київської консерваторії у клас композиції професора Бориса Лятошинського. Студент, воїн, батько малого Юрія отримував підвищену стипендію. І тільки пізніше дізнався, що професор Лятошинський доплачував власні гроші до його стипендії. Під час навчання грав у ресторанах, на весіллях, працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал». Він робив музичне оформлення спектаклів, писав вночі у ванній, щоб не будити сина.
На третьому курсі консерваторії Шамо прийняли до Спілки композиторів України. Диплом з відзнакою Ігор отримав у 1951 р.
Потім родині, шо мала сина та дочку, дали трикімнатну квартиру в будинку композиторів на вулиці Софіївській. Ігор Шамо отримав власний кабінет. Там він творив музику, малював, ліпив, вирізав статуетки з дерева; створив колекцію шийних хустин і беретів. Шамо придбав машину «Волга», яку дуже любив мити, акуратно водити, їздив неспішно. У вихідні частенько йшли в ресторан «Прага» біля ВДНГ або всією сім’єю їздили на дачу в Конче-Заспі.
Композитор мешкав у Києві до кінця життя, хоч у 1958 р. отримав особисте запрошення від голови Союзу композиторів СРСР Тихона Хреннікова переїхати до Москви. І, не дивлячись на вмовляння Яна Френкеля, відмовився.
Як і чому Ігор Шамо пішов з життя рано
Ігор Шамо – автор трьох симфоній, фортепіанних творів, музики до 43 кінофільмів та понад 300 пісень.
У 55 років композитор переніс онкологічну операцію, але хвороба прогресувала й мучила ще рік. За тиждень до смерті композитор покликав родину до себе і залишив заповіт: «Живіть дружно!»
17 серпня 1982 р. у Києві від раку шлунку помер 56-річний Ігор Шамо. Похований на Байковому цвинтарі в Києві. Останні твори композитора лишились недописаними.