Як повідомили у СтратКом ЗСУ / AFU StratCom, чоловіки служать в 127 батальйоні Територіальної Оборони м. Києва 112 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.
29-річний Євген був контрактником з 2013 по 2018 рік. Після початку вторгнення росіян у перші дні пішов у ДФТГ, а невдовзі разом із батьком вступив до Сил територіальної оборони ЗСУ.
48-річний Олександр – майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу.
“Перше моє навчання було вже в боях, адже доти я навіть строкову службу не служив”, – згадує Олександр. Згодом до нього приєднався й син.
За його словами, бути на війні разом із сином нелегко.
“Як воно, з сином воювати? Стрьомно! Весь час переживаєш не так за себе, як за нього. Папа вам не мама! В основному, коли син уходить на завдання на нуль – тоді кришу зриває”, – визнає Олександр.
Його син Євген доповнює, що ті, хто досі не в армії, мають пам’ятати, що бійці, які зараз на фронті теж постійно воювати не можуть: “У них там на цивілці таке баловство, що вони не розуміють, чим усе може закінчитися. Ворога не треба недооцінювати. Але в них не вийшло за три дня, як вони уявляли – бо наша сила в єдності й українському характері. Всі стали й почали захищати”.
Олександр підкреслює, що, на відміну від перших днів війни, нині “є навчальні центри, та й хлопці, які сидять в окопах два з половиною роки – в них є чого навчитися. Запорука в згуртованості. То є наша земля. Не хочеться бачити, як наші жінки та діти плачуть”.