Левко Лук’яненко народився 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка Чернігівської області. За часів СРСР був правозахисником та дисидентом.
За переконання про від’єднання України від Радянського Союзу та її незалежність, був відправлений до камери смертників, як небезпечний рецидивіст та засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу.
ізніше розстріл був замінений на 15 років позбавлення волі. 1976 року Лук’яненко вийшов на волю і став одним із засновників Української Гельсінської групи.
Наступного року його знову засудили до десяти років тюремного ув’язнення і п’яти років заслання. 1988 року Лук’яненко вийшов на волю. Таким чином, Левко Лук’яненко був двічі ув’язнений за свої переконання і 26 років свого життя провів у в’язниці.
Автор Акту проголошення незалежності України, народний депутат України чотирьох скликань.
2005 року отримав звання Героя України. 2016 року став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.
Нагадаємо, Левко Лук’яненко відійшов у вічність після тривалої хвороби 7 липня 2018 року. Останні роки життя він страждав від лейкозу, пізніше у нього відзначали проблеми з тромбами та лейкоцитами.