Андрій Мандзій – капітан команди українських санкарів, найдосвідченіший спортсмен та член олімпійської збірної команди України. У ексклюзивному інтерв’ю «Великому Києву» він розповів про підготовку до Зимових Олімпійських ігор 2026, атмосферу в містечку для атлетів в Італії та нові змагальні плани.
Як відомо, збірна України, що 12 лютого в санно-бобслейному центрі в Кортіна-д’Ампеццо брала участь у змішаній командній естафеті, показала свій найкращий результат в історії виступів на Олімпійських іграх у цій дисципліні. Наші співвітчизники фінішували шостими та поступилися найсильнішим у плані забезпечення зимових видів спорту командам світу – Німеччині, Австрії, Італії, Латвії та США.
На старт виходили жіночі одиночки, чоловічі двійки, чоловічі одиночки та жіночі двійки. На фініші кожного етапу спортсмен повинен вдарити по підвісній сенсорній панелі (touchpad). Це автоматично відкриває стартові ворота для наступного учасника команди на вершині траси. Команда, яка першою перетне фінішну лінію на останньому етапі з найменшим сумарним часом, стає переможцем.
Кор. «ВК»: Вболівальники бачили гарний командний виступ українських санкарів, які вибороли 6-те місце у спільному заїзді. Чи задоволені Ви вашими персональними результатами змагань?
Андрій Мандзій: В принципі, не досяг. Хотілося потрапити в топ-10. Недавно підняв папери – ми підписуємо контракт кожного року в Міністерстві молоді та спорту, і там вказуємо запланований результат. Я там зазначав 7-10 місце плюс-мінус, так собі планував. Але трохи не вистачило…
Кор. «ВК»: А чому не вистачило, як думаєте?
Андрій Мандзій: Різна траса. Навіть буває, що на одній і ті й же трасі рухаєшся по-різному, бо різна заліпка траси. На одній санка добре розкочується, на іншій – погано. На одній трасі зайшли радіуси, всі повороти добре, а на іншій – не зайшли. Тобто, дуже багато факторів є.
Кор. «ВК»: Але ж для нашої України, яка не є зимовою країною, це дуже, мені здається, гарні показники нашої команди на Олімпійских іграх, хіба ні?
Андрій Мандзій: Так, так, дзвичайно.
Читайте також: Викликають повагу: спортсмени та гонки, де Україна у ТОП-10 Зимових Олімпійських ігор 2026
Кор. «ВК»: Ви вже повертаєтесь до тренувального процесу, які тепер ваші цілі?
Андрій Мандзій: Відклав старі сані в чемодан. Сховав бойові, на яких приймав участь на Олімпіаді, вийняв нові. І зараз якраз дуже хороший час, щоб випробовувати сані. Це в нас така практика є, післясезонна, що коли є хороше відчуття саней, кругом хороший лід, усі команди випробовують сані. У нас такої можливості зазвичай немає після сезону, ми завжди їдемо додому. А тепер, оскільки основні змагання завершилися – Олімпійські ігри, Чемпіонат Європи, все позаду, попереду тільки два Кубки світу – можна пробувати. Зараз закінчується тренувальний збір, На Кубках світу хочу спробувати нову санку.
Кор. «ВК»: А на майбутні Олімпійські ігри плануєте тренуватися аби поїхати знову?
Андрій Мандзій: Поки будемо готуватися, а далі час покаже.
Кор. «ВК»: Ви на Олімпійських іграх в який раз зараз?
Андрій Мандзій: В четвертий.
Кор. «ВК»: А можете пригадати час, коли потрапити на Олімпійські ігри для Вас було великою мрією?
Андрій Мандзій: Це було так давно, що я не згадаю. Чесно, не пам’ятаю, які були переживання. Але, дійсно, ще треба пройти відбір на Олімпіаду. Я добре пам’ятаю відбір, який був першим – тоді взагалі був шанс «на волосині» потрапити на Олімпіаду. Це дуже були важкі Кубки світу. Тим більше, в нас у той час взагалі не було саней. Ну такі, знаєте, просто по правилах, щоб було схоже на сані. Це була моя перша Олімпіада в 2014-му році.
А в 2012-му році був мій перший Чемпіонат світу, дорослий. І маю такі спогади з першого Чемпіонату світу, щоб Ви розуміли, які в нас тоді сані були: як їхав італієць, Кевін Фішнавер, і він впав з санками на трасі на бік, і в нас виграв, хоча ми їхали рівно. У нас такі сані, такого рівня були, що ми навіть не вигравали в них. Якщо країна топова, у них дуже заряджені сані були, що ми не могли їх догнати, навіть при рівній їзді. У мене чомусь такі спогади з моєї першої Олімпіади.
А ще цікаві спогади, пов’язані з іншою Олімпіадою, 2022-го року, в Китаї – там був масковий режим. Тоді починалася Олімпіада, ми як тільки приїхали, я здав тест в аеропорту на коронавірус. А наступного ранку хлопці в скафандрах таких, як ніби від радіації, забрали мене і тримали тиждень до самих змагань. Тут, в Італії, проблем з тим не було, ніякого маскового режиму, все було супер.
Кор. «ВК»: Як Ви в емоційному плані переживали ці змагання в Мілані-Кортіно?
Андрій Мандзій: Ну, емоційно, то так, знаєте, дуже велика давка, через те, що до Олімпіади привертається дуже багато уваги, плюс змагання раз в 4 роки, хочеться виступити якнайкраще. Дуже важко налаштувати себе, забрати мандраж перед стартом, і з’їхати так, як на тренуванні. От зараз попереду Кубки світу, то, напевно, будуть такі, наче тренування. Бо у нас коли був відбір на Олімпіаду, 5 відбіркових кубків, то таке напруження було, що кожен Кубок такий, ніби це Чемпіонат світу. Тому що кожен заїзд був важливий, щоб відібратися на Олімпійські ігри.
Олімпійські ігри – це змагання супервисокого рівня, які дають тобі на майбутнє впевненість в собі, стабільність у заїздах. Напевно, це головне. Такий досвід
Кор. «ВК»: А в плані організації – комфортно було цього разу в Олімпійському містечку?
Андрій Мандзій: В принципі, так, суперкомфортно, все було класно. У всіх умови були однакові. Навіть у італійців, які приймали Олімпіаду, такі самі були будиночки, все було те саме.
Для нас навіть був суперкомфорт, тому що раз в чотири роки тільки на Олімпіаді є лікар. У нас же ніколи немає лікаря в команді, ми собі лише беремо аптечку. А тут для нас був просто суперський лікар, Секретний Володимир. От в мене була проблема з плечами – приїхали, я простудив плече, як повертавшся в ліву сторону, то був такий, ніби робот. Він мене поставив на ноги за два дні. Привіз голки, терапії, масаж, два дні і все, я здоровенький. Я так зацінив оце. Бо у кожній команді є лікар, у всіх.
Це, напевно, наша єдина з великих команд, яка їздить без лікаря
Кор. «ВК»: Якби боліло, то було б некомфортно змагатися, так?..
Андрій Мандзій: Так. Я застудив плече перед тим. І лікар максимально швидко поставив на ноги. Прям супер, за два дні, і все пройшло.
Кор. «ВК»: Ваш головний тренер розповідав, що під час тренувань маєте дуже багато силових вправ. Поділіться, в якому режимі зараз займаєтесь?
Андрій Мандзій: Це влітку більше силових тренувань. Зимою, в принципі, основне, це підтримання форми. Влітку ми сидимо в спортзалах, виконуємо силові, вибухові вправи.
А зараз у нас увесь тиждень – одне тренування на санній трасі, друге тренування з ЗФП (загальної фізичної підготовки). Маємо метання ядер –ми з собою возимо такі набивні м’ячі. Я кажу ядра, тому що ми колись метали залізні ядра. Але тепер з собою їх не возимо, бо важкі. А от такі з піском м’ячі возимо.
Це добре на спину, на вибухову силу. Навіть з собою в бусі возимо штангу. І кожного дня тут тренування, одне з ЗФП є, і мінімум одне на трасі.
Буває два тренування на трасі, одне з ЗФП.
Кор. «ВК»: А харчування перед такими серйозними змаганнями Ви якось змінюєте для себе? Як, наприклад, боксери, які вагу ганяють перед боєм, ще там щось виробляють…
Андрій Мандзій: У нас такої штуки немає. Перед кожним змаганням є зважування. Тобто, ти прийшов на змагання, якщо важиш 90 кілограмів, то ще є купа запасу, кілограмів з 5, за рахунок саней, екіпірування, і ти виходиш на старт з твоєю вагою.
Якщо важиш 130 кілограмів, то так само ти виходиш, не більше 135 на змагання. Тобто, зважування відбуваються за 2 дні до змагань за фактичною твоєю вагою, і йдеш на змагання.
А в нашому випадку – я особисто так роблю – йду на зважування, напиваюся 2-3 літри води, щоб важити плюс-мінус на 2-3 кілограми більше, і взагалі зовсім ніяких проблем з вагою під час змагань немає.
Кор. «ВК»: А загалом на чому основні ваші акценти в харчуванні і в змагальний, і в тренувальний період?
Андрій Мандзій: Дивіться, в нас немає нутриціолога в команді, щоб кожному налаштовували харчування.
Особисто я люблю на старт виходити на голодний шлунок, мені так більш комфортно. Хтось зранку снідає – бо більше заходить трошки відчувати ситість. Мені – навпаки – якщо я більше відчуваю голод, то якось трохи краще на старті.
Хоча в нас немає якоїсь такої роботи, що треба бігти 10-20 кілометрів, і що коли поїси, то в боку заболить тощо. Кожен виходить з максимальним для себе комфортом на старт.
Кор. «ВК»: Кілька років тому, коли поверталися дівчата з літньої олімпіади, розповідали, що американці сидять в Макдональдсі, і що для них це нормально під час змагань. А у вас які базові обмеження?
Андрій Мандзій: У нас немає обмежень взагалі по харчуванню. Не те, що в нас, у нашій команді, а взагалі, в усьому санному спорті немає обмежень. Правила є в тих видах спорту, де це критично. Як, скажімо, стрибки з трампіна. Бо я знаю хлопців, які майже не їдять, тому що вони мусять бути легенькими, далеко летіти. А в нас більша вага, в принципі, у пріоритеті. Не знаю, чули ви чи ні, що в нас, якщо ти важиш до 90 кілограмів, то можеш на себе накидати свинець. Там є лімітик, по кожному кілограму ти стільки-то можеш накидати. Кожен на себе, навпаки, накидає чим побільше ваги. Адже чим більша вага, тим швидше вона прискорюється.
Кор. «ВК»: А двомісні сані краще їдуть, бо теж вважається що більша вага коли дві людини?..
Андрій Мандзій: Так, в них більша вага, але в них є інший мінус – у них дуже великий опір повітря. Одиночка хоча й легша, але вона має менший опір повітря, їде плюс – мінус так само, а може навіть швидше.
Кор. «ВК»: У вас зараз основна частина тренувань відбувається в Латвії. Корисний вам досвід латвійців та їхніх тренерів? Спілкуєтесь з ними?
Андрій Мандзій: Та ми не лише в Латвії, у дуже багатьох команд питаємо якісь там секрети, якісь моменти. Може, хтось підкаже, може, якийсь застарілий секрет по санях. Стараємося черпати в кожної команди. А Латвія для нас особливо добра тим, що ми там завжди тренуємося і добре знаємо ту трасу.
Нам свого часу латвійці розказали, як правильно там гарно їхати. І це допомагає розігнати сані, впевненим бути на старті. Адже в нас це проходження трас є одним із найважливіших. Але основне, це, напевно, робота по санях.
Ми там навіть, буває, приїжджаємо влітку, а вони нам підказують. Бо влітку ми маємо роботу по санях, та інколи приїжджаємо на збори, все якраз відчинено. Можна, якщо запустять, зайти, подивитися, то і літвійські спортсмени можуть щось підказати.
Кор. «ВК»: Гарно. А Ви зараз були капітаном команди на Олімпіаді. Це тільки під час цих змагань? Що входить до ваших обов’язків?
Андрій Мандзій: Ні, це завжди я капітан команди. Однак у нас індивідуальний вид спорту. Це дещо не так, як би було у футболі, де команда збирається перед матчем, і її треба налаштувати.
У нас хіба таке буває налаштування перед командною гонкою, коли треба підбадьорити команду, що давайте, давайте, ми це можемо. А так, це більше такий статус командира, капітана команди, коли треба щось, наприклад, від головного тренера, то кажуть: «Ти капітан, іди до тренера». Ніхто не хоче йти, то завжди я.
Читайте також: «Наші спортсмени показали найкращі результати в усіх видах» – Головний тренер збірної з санного спорту про Олімпіаду-2026
Кор. «ВК»: А ось ця гонка, де командою вибороли шосте місце, Ви ж оцінюєте, що це гарний результат? Адже там попереду в призах були дуже міцні команди, а потім була 4-ю Латвія, потім США і Україна. Мені здається, це гарний результат?
Андрій Мандзій: Так, так, гарний. Ой, там взагалі було дуже важко того дня. Дуже багато думок, що і як зробити, тому що 12 лютого відбулося таке максимально несправедливе рішення МОКу про дискваліфікацію Гераскевича.
Я навіть по роздягальні коли перед командним стартом ходив, дуже багато таких розмов від інших команд було, в кого розмальовані шоломи. Там, я чув, як між собою дівчата розмовляли: «А у мене також розмальований шолом, і що, в мене також будуть знімати?» Тобто, це європейська команда так між собою розмовляла, я не буду казати хто.
Дуже багато розмов було, і це трохи так давило, чому таке несправедливе ставлення.
Адже це пам’ять про наших загиблих воїнів, це не щось там, собі, знаєте, хтось придумав аби побавитися
Кор. «ВК»: І як ви командою налаштовували себе на ці змагання?
Андрій Мандзій: Ми згодом згадували цей момент, що якраз в той день, ми майже не думали про трасу. Бо важко було про це думати. І це так, напевно, майже відволікло всю команду, що всі, в принципі, з’їхали дуже добре. Ми між собою навіть розмовляли, про ці думки: чому, за що знімають, а не про налаштування на трасу, на проходження траси.
Кор. «ВК»: Можливо, тому що вже ці переживання про трасу відклали в бік, вийшло найкраще?..
Андрій Мандзій: Так, от саме це, Ви дуже добре підкреслили – ці переживання про трасу були відкладені в бік. Тому, вже згодом, коли вийшов у нас сам старт, тоді якась трохи атмосфера змагання з’явилася.
Читайте також: Дитяча мрія, що стала реальністю: українські санкарі-олімпійці показали щемливі фото
Кор. «ВК»: Якщо порівняти перші участі в Зимових Олімпійських іграх, уже зараз можете сказати, що стали більш конкурентними в технічному плані?
Андрій Мандзій: Так, звичайно. Ми вже вибралися з того всього, і це завдяки дуже великій допомозі інших команд. Коли ми підходимо, нам підсказують. Тому що в нас така ситуація зараз, що купити хорошу санку майже неможливо, у кожного є якісь свої секрети в санях, кожна команда робить їх окремо, по-своєму, і там дуже багато всього, але основою є полози, коньки.
Основою є коньки. І якщо в нас раз за рік якась пара коньків з’являється, то це дуже добре.
Однак, для прикладу, олімпійський чемпіон Фелікс Лох, який приїжджає кожного року і з нами тренується на першому заїзді в Норвегії, він з собою привозить і тестить сім пар коньків
Цього року я з ним розмовляв, то в нього з семи пар вже одна пара не поїхала. Він їх просто викинув. І, щоб Ви розуміли, там пара коштує приблизно 5 000 євро. Це тільки одні коньки.
У нас немає таких великих можливостей. Міністерство, в принципі, допомагає, робить закупки, як можемо, але в нас велика команда, і кожному дати по 5-7 пар коньків, щоб потестити це все, і з тих семи пар, щоб може щось попалося найкраще, це дуже важко, як на мене.
Тому нам потрібні спонсори, щоб ми могли розвивати нашу технічну частину. У нас дуже сильно дорогий вид спорту.
Кор. «ВК»: Який відсоток припадає на вашу фізичну підготовку і на технічну частину у досягненні успіху на змаганнях?
Андрій Мандзій: 50% сані, 25% старт, 25% проходження. Це технічний вид спорту. У мене самого є сані. Такі, що я проїжджаю однаково за відчуттями – проїхав по трасі, одними траєкторіями, одна і та ж людина проїхала, ніби та сама робота, але на фініші зовсім інші цифри. Там до пів секунди різниця. Хоча все те саме. Чисто тому, що метал помінявся.
Щоб ви розуміли, наскільки вирішують сані. І це не тільки в плані швидкості. Це буває і в плані керованості. У мене довгий час були такі сані, які прямо-таки на гранях, важко керуються, і не сильно добре їдуть.
Але найшвидші, які в мене є зараз, в принципі, це такий баланс. Що і керовані добре, і їдуть досить швидко, і внизу непогано тримають швидкість. Але все одно це не той рівень технічного забезпечення, який мають німці чи австрійці.
Кор. «ВК»: Будуть гарні сані, то емоційно та фізично підтягнетеся?
Андрій Мандзій: Воно одразу дає таку прибавку, Ви собі уявити не можете. Заряджається від перемог. Перемога дає впевненість. І все це дає результат. Знаєте, в нас у команді багато таких спортсменів, у кого немає хороших саней.
Ніби роблять все можливе, але ніяк не можуть попасти. І це так пригнічує. І в багатьох є думки, можливо, завершувати з санним спортом. Тому що дуже важко попасти в хороші сані, насправді.
Кор. «ВК»: Дуже цікаво. Я Вам бажаю, щоб наступні тренування були не менш успішними, і щоб санки знайшлися ще кращі, і спонсори, небайдужі до нашого українського спорту.
Андрій Мандзій: Дуже дякую.