Полковник Андрій Білецький з березня 2025-го року очолює Третій армійський корпус ЗСУ, що був створений на базі Третьої штурмової бригади. Останню на початку повномасштабного вторгнення Білецький сам заснував і очолив. У інтерв’ю «Радіо Свобода» військовий розповів про причини, чому на третьому році великої війни захисники втікають з зони бойових дій.
За даними Офісу Генерального прокурора України 250 тисяч справ відкрито через втечу з війська. З них 200 стосуються самовільного залишення військової частини (СЗЧ) та 50 – дезертирства.
Це більше, аніж кожен четвертий солдат, який зараз служить в українській армії, – коментує статистику Білецький. – У нас армія навіть не мільйонна. Вона менша за 900 тисяч зараз. 27-28% – велика цифра? – Це космічна цифра
Нині відсоток воїнів, які пішли у СЗЧ у Третьому армійському корпусі мінімальний. На запитання про те, що зараз змушує людей втікати з армії, полковник відповідає так:
Це явище дуже комплексне. Тому що ідуть в СЗЧ люди, яких привезли в навчальні центри. Яким ще толком автомат не видали, які знаходяться за 700 – 800 – 100 км від лінії фронту, наприклад, у Львівській області.
Ідуть (також – прим.) в СЗЧ старі досвідчені бійці, які 3-4 роки прослужили на фронті, люди 2022 року, які періодично ідуть в СЗЧ.
Ідуть в СЗЧ фахівці, фахові спеціалісти, артилеристи, мінометники, зв’язківці і тому подібні. У всіх цих людей різні причини
«Є там страх війни, але, давайте чесно, є до деякої міри і страх армії…»
Страх не війни, а нашої армії – в питаннях підготовки, застосування людей, в питаннях того, хто буде у них командиром, сержантом, офіцером – не важливо. Людей всі ці питання хвилюють. І якщо вони не знаходять на них ні позитивні, ні негативні відповіді, це стимул іти в СЗЧ. Якщо вони знають, що в такому-то навчальному центрі у них з їхнього населеного пункту або вулиці і так далі людина дзвонить і каже, що його нічому не вчили, половина людей безконтрольно бухала увесь час курсу молодого бійця. І після цього його нормально не підготовленого відправили на фронт… Це стимулює людину іти в СЗЧ? Стимулює, тисячу відсотків.
Якщо людина приходить в частину і замість нормального адаптаційного двотижневого періоду коли він ближче до фронту, адаптується зі своїм підрозділом і так далі, його 3 дні десь маринують, а потім формально 2 дні ще десь адаптують, а потім в ніч під мавік кажуть: «Заходь на позиції», без сержанта. Або якщо вони бачать, що сержант – це тіпок, якого отак пальцем ткнули з того самого курсу базової загальновійськової підготовки, в якого немає жодного дня бойових і так далі. Сказали: «Ось цей сержант, ти веди людей». Є довіра до такого сержанта? Є довіра до таких дій? Немає.
Люди можуть в це вірити чи не вірити. А ще й враховуючи талановиту російську кампанію, яка кожен випадок, кожну найменшу дрібницю, а тим більше кричущі випадки, розкручує максимально, доносить до цільової аудиторії, таргетує. До сімей можливих військовослужбовців, до самих можливих військовослужбовців, то, ясна річ, що всі ці вади видні і призводять до масового СЗЧ.
Категорія старих військовослужбовців, умовних ветеранів і так далі, в тому, що це просто звичайна людська втома. Втома втрачати товаришів, втома знаходитись під постійним стресом, страхом і так далі. Якщо б у нас нормально відбувалися зміни бригад на фронті і так далі. Бригади, якими я зараз керую, знаходяться на фронті уже всі по 2 роки приблизно. Безвилазно. В нормальній ситуації при нормальних замінах цих людей, бійці дво- трирічні, повинні були стати командирами відділень, сержантами взводів, хтось повинен був стати офіцером і так далі. Їхній досвід безцінний. На таких людях можна було б тримати оцих новоприбулих., новослужащих по простій причині – тому що коли вони бачать дядька, в якого 2 з половиною роки війни і так далі, він для них і є опора.
Натомість, через те, що постійно не вистачає піхоти, людина сидить інколи 100 днів на позиції, виходить, 10 днів відпочиває, і йде знову на позицію. Йому кажуть, що, брат, ми постараємось. До таких навіть офіцери ставляться з повагою, з ними по імені-по-батькові спілкуються. Кажуть: «Ми тебе постараємось забрати за 30 днів, але може ти знову заходиш на 100 або 120». І людина в якийсь момент просто плює. Тому що вона бачить, що її не замінять, не підвищать, тому що нема кому зайти в окоп. Це теж мотивує старих уходити.
Мінометники, артилеристи і так далі уходять в СЗЧ коли їх пробують перевести в піхоту. Тому що він часто якісний фахівець, його відібрали, тому що він вміє рахувати, тому що він технарь, і так далі. Не тому що він якийсь не такий. Його відібрали сюди, він став спеціалістом. А йому кажуть: «Тепер ти піхотинець». Але він не піхотинець. Йому треба як мінімум БЗВП пройти нормальне піхотне повністю заново.
Як мотивують повертатись з СЗЧ у Третьому армійському корпусі
Ми зараз працюємо так зі старими, не з третьої бригади, з інших бригад. І пропонуємо толковим старикам, які максимально втомилися, але досвід величезний, іти на колективне озброєння. Тобто, мінометниками або АГС-никами або іти на сержантські курси, повернутися. І вони повертаються. Приносять назад досвід, якусь впевненість. Тому що отакі люди з бойовим досвідом – стрижень впевненості будь-якого підрозділу. Тому що всі думають: «Оцей знає. От я не знаю, як воно буде, хоч мене готували». Перший раз людина ніколи не знає, що воно буде насправді. А ця людина знає, вона генератор впевненості в підрозділі. І вони повертаються.
Зараз, наприклад, з 60-тою бригадою працюємо і повертаються люди, які пішли в СЗЧ набагато задовго до корпусу (створення – прим.) – 4, 9 місяців тому, є які рік тому майже пішли. Вони там зараз пишуть, роблять, повертаються, стають в стрій і все нормально.
Психологи вмовляють бійців повертатися у стрій
Ми пробуємо це розвивати в Україні. Але дуже низький рівень психологів. Відсутність якісної служби психологічної підтримки. У нас є психологічна підтримка персоналу, створений спеціальний орган всередині бригад, всередині корпусів. Але де ж взяти саме фахових психологів. Якщо будемо стратегічно мислити, зробимо не профанаційні, а справжні якісні курси, за пів року випустимо велику кількість психологів, хай там з неповним дипломом, чи це буде впливати? – Дуже буде.
Я сам раніше сміявся, дуже скептично відносився. В 2022 році, 2023-му мені здавалося, що це американська така блаж. Виявилося, що я в цьому питанні невіглас був повний. Вони працюють. Якщо це якісний фахівець. І дають величезний результат.
Людина приходить, каже: «Я в бій не піду, я відмовилась», «Все, я вигорів». Хтось там загинув тиждень тому умовно кажучи в моєму відділенні. Таких людей повертали психологи не десятки, а сотні в стрій.