14 січня виповнюється 65 років щомісячному українському дитячому Журнал “Малятко”, який почав виходити з січня 1960 року.
Як нагадується, журнал “Малятко” вигадав український письменник Борис Харчук. Якби не тодішня ідеологія, він би називався – “Котигорошко”, але тоді “нагорі” така назва здалася занадто українською і її не пропустили.
“Скільки за цей час було перечитано дитячих класиків і сучасників, українських, зарубіжних. І скільки майстрів слова було прочитано через призму дитячого бачення, не гублячи прицілу, бо – так, у Франкових “дорослих” повістях можна знайти пів сторінки для дітей, цілком для дітей! І так само в Антоненка-Давидовича, який для них ніколи не писав, і в дорослій прозі Вінграновського. Коли такі речі знаходиш, вони лягають в дитячий журнал, а потім це високе слово хтось неодмінно візьме в читанку, в якусь тематичну збірку, і далі вже воно приживається в дитячому читанні. Щоб не забули люди, що таке художнє письмо.”, – написала про “Малятка” дитяча письменниця Оксана Кротюк.
У “Малятку” поруч з яскравими малюнками, веселими віршиками і казками були рубрики, з допомогою яких діти вчилися читати, рахувати, малювати, збагачувати свій словниковий запас, розвивати кмітливість, логічне мислення, пізнавати світ навколо. Але ідеологічні “контролери” чітко відстежували, щоб журнал для дошкільнят висвітлював і всі радянські державні свята й “правильно” розставляв наголоси. “Нас, працівників, це ставило часом у сутужне становище. Уявіть собі, дітям, котрі мали максимум шість років, треба було якось розповісти про з´їзд партії.”, – згадував письменник і працівник “Малятка” Анатолій Григорук.
У 1988 р. журналом було засновано премію імені Наталі Забіли. Вона щороку вручається найкращим письменникам і художникам, які публікувалися в “Малятку”. Передплата на журнал триває.