38 років поспіль у цей день людство вшановує пам’ять жертв радіаційних катастроф та мужність, самовідданість і професіоналізм персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, медиків, учених, які брали участь у ліквідації наслідків аварії.
За інформацією Інституту Національної пам’яті України, 2 293 українські міста та селища з населенням близько 2,6 млн людей забруднені радіоактивними нуклідами. Понад 90 000 осіб евакуювали з 81 населеного пункту України до кінця літа 1986 року, – нагадали в КМДА.
Роковини Чорнобиля – нагода привернути увагу до ядерної загрози з боку режиму рф. Не полишаючи спроб підкорити Україну, очільники московського режиму погрожують застосуванням ядерної зброї під час російсько-української війни та у відповідь на дії союзників з підтримки України.
Вибух реактора стався зранку. і вже через кілька годин температура повітря в столиці сягала 20 градусів. Жителям міста не повідомляли, що цього дня не можна виходити на вулицю та берегти дітей.
А вже наступного дня, у неділю, 27 квітня трибуни столичного стадіону були вщент забиті вболівальниками. За футболом прийшли спостерігати близько 82 тис. глядачів.
На Республіканському стадіоні (сьогодні НСК «Олімпійський») мало відбутися змагання між «Динамо» та «Спартаком» у межах чемпіонату СРСР з футболу. Скасування матчу означало б підтвердження чуток про вибух, які вже почали ширитися містом від залучених до ліквідації аварії пожежників і військових. Тому поєдинок київської та московської команд відбувся за планом.
Світлини з тих подій збереглися у Державному архіві міста Києва. (Серія «Чорнобиль. Хроніка Києва»). Про парад 1 травня 1986 року згадує у своїй книзі “Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи” український історик Сергій Плохій.
Родини з дітьми, партійні працівники, пересічні мешканці столиці йшли Хрещатиком. Під час демонстрації, до колони приєдналися робітники кращих заводів – “Комуніст”, “Більшовик”, “Ленінська кузня”.
Будь вони всі прокляті. Вагітною, я поїхала в Київ 24 квітня, щоб відвідати родичку. Ходила на парад, каталася на човні по Дніпру. З Києва вдалося виїхати лише 12 травня. У липні моя дитина народилася мертвою“, – писала Наталія Морозова, учасниця першотравневого параду, яка приїхала до Києва з Одеси.
Ярині Ясиневич, керівнику видавничих проектів у сфері історичного нон-фікшн, тоді було 6 років. Уже згодом вона зрозуміла цинічність ситуації, яку довелось пережити:
Першотравень для мене із шестирічного віку назавжди став днем безглуздя і втрати. Рішення про проведення – незважаючи на Чорнобильську катастрофу – демонстрації у 1986-му змінило життя нашої родини. І для мене, малечі, День першотравневого безглуздого ходіння з кульками розпеченим асфальтом з усвідомленням наслідків перетворився на День безглуздя людської безвідповідальності».
Лише 9 травня урочистості припинилися і керівництво УРСР розпочало підготовку до евакуації київських школярів, ухваливши передчасне завершення навчального року. Олена Насирова, що тоді працювала вчителькою у Печерському районі, згадує:
Наша школа виїжджала однією з останніх, 24 травня… Я супроводжувала першокласників, які замикали колону, і опинилася між ними і батьками. Видовище було несамовитим: перелякані притихлі малюки із валізами в руках і рюкзачками за спинами, а декотрі мами з бабусями плакали, адже відправляють дітей в невідомість…
Вже 29 квітня показники радіації у Києві зросли до 100 мікрорентгенів за годину, коли норма складала менше 20 мікрорентгенів. Опівдні 30 квітня вони дорівнювали вже 1700 мікрорентгенів на годину, але невдовзі зменешилися. Овечорі того ж самого дня рівень впав до 500 мікрорентгенів, що було “багатообіцяючим” знаком. Це тоді як безпечний рівень радиації — 20 мікрорентгенів на годину.
Вперше про вибух на ЧАЕС керівництво СРСР розповіло громадянам тільки 14 травня 1986 року, після того, як закордонні засоби масової інформації написали про трагедію в Чорнобилі і рекордні показники радіаційного фону в сотнях кілометрів від зони вибуху.
Більше про парад у столиці на тлі ліквідації аварії дивіться у публікації Вагітні народжували мертвих дітей, в киян виникали важкі захворювання – наслідки приховування масштабів аварії на ЧАЕС.