Про це повідомляє Софійський музей у Facebook.
Михайлівський Золотоверхий монастир з’явився з ініціативи онука Ярослава Мудрого київського князя Святослава Ізяславовича . Будівництво тривало шість років від 1108 — до 1113 рр. Місце обрали не даремно, адже раніше там стояв Михайлівський Золотоверхий собор.
З приходом радянської влади до України у 1922 році Михайлівський монастир ліквідувли. В середині 30-х років після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва влада планувала збудувати на місці монастиря адміністративну будівлю. Не дивлячись на намагання мистецтвознавців собор було зруйновано. Влада дозволила демонтувати стародавні мозаїки і фрески. Зокрема репресовані Микола Макаренко та Дмитро Айналов виступали проти знесення.
Протягом 1934 — 1936 років собор розбирали, 14 серпня 1937 конструкція будівлі була підірвана востаннє. Збережені фрески були перевезені до Москви (Третяківська галерея), Санкт-Петербургу (Ермітаж) і Києва (Софійський собор). Рішення про будівництво урядового центру так і не ухвалили.
У 1990-х роках Українська Православна Церква Київського Патріархату збирала кошти для відтворення собору, грошей не вистачало. Згодом президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первісному вигляді. Собор відкрили на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.
Протягом 2001 — 2004 років одинадцять фрагментів фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.
Під час подій Революції Гідності в стінах храму був шпиталь, куди доправляли мертвих і поранених активістів. Відбувалися панахиди за загиблими майданівцями. Тоді у Михайлівському соборі знайшли прихисток побиті студенти. Він фактично став місцем початку формування майбутньої системи забезпечення Майдану.
На стінах монастиря згодом з’явилися пам’ятні таблички особами, які зробили свій вклад в збереження будівлі. Зокрема меморіальну дошку встановлено Олесю Гончару. Він був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря. Також на стінах монастиря є табличка Миколи Макаренка – українського археолога і мистецтвознавця. Він єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря за що був розстріляний.