1 день з життя трамвайного депо: лофт із історією та жінки, які люблять водити трамваї

"BК" запускає новий спецпроект "Герої великого міста". Ми покажемо щоденну роботу людей, від яких залежить безпека та комфорт. Адже основна ідея проекту – розповісти про звичні і не дуже, але вкрай важливі професії та героїв у житті мегаполісу. Розпочнемо з трамвайного депо ім. Т. Г. Шевченка.

Трамвайному депо ім. Т. Г. Шевченка пішов 126-й рік. Його команда налічує близько 290 героїв, які трудяться на благо комфортного пересування киян. “Великий Київ” дізнався як живе депо, котре гордо називають частинкою “Укрпастрансу”.

Ми були вражені спектром обов’язків команди: від наркотесту  до щоденних “треба”, від яких залежить життя людей.

Шевченкове депо

Депо ім. Т. Г. Шевченка існує з 1894-го року.  Спочатку воно мало назву “Кузнечне”. У  2005 році воно змінило свою адресу та переїхало з вул. Ділової на проспект Корольова 7. 

Володимир Дмитрович — директор трамвайного депо, працює в цій сфері від 1976 року і прекрасно пам’ятає його апгрейд.

“Бачив все. За цей час змінив 7 посад: від технічного майстра і до директора. Навіть  маю посвідчення водія трамваю, бо свого часу закінчив  курси”, — каже директор.

Із депо курсують швидкісні трамваї №1, №2 та №3. Вони обслуговують правобережну лінію в межах Михайлівської Борщагівки, Кільцевої дороги та в районі вокзалу. 

У депо зібрався цілий арсенал трамваїв: 49 польських Peso  та 10 львівських “Електронів”. На території також можна знайти “К-1М8” та “кобрів”, зроблених зі старих вагонів “Татра-Т3”.

“Якщо порівняти нові трамваї, то в “Електронах” більше місця, але це відносно нова машина і виробники постійно вдосконалюють її. Польські Pesa все ж надійніші, як на мене, бо великий досвід говорить сам за себе”, —
запевняє директор.

Зараз триває реконструкція швидкісної лінії і  задіяно лише 47 вагонів, а колись  їх було близько сотні. “Сьогодні — це проблема, адже очікувати приходиться довше і скупчення людей на зупинках більше, особливо на маршруті №1”, — каже Володимир Дмитрович.

Команда депо — 290 людей. Всі вони причетні до розвитку та покращення трамвайних шляхів сьогодні. Кожен має ряд щоденних вимог, адже налаштований роками механізм і він постійно вдосконалюється.

Наприклад, щоб водій зранку міг виїхати на трамвайний шлях потрібно виконати 4 пункти:

  • технічний огляд трамваю ввечері;
  • миття машини зсередини та ззовні після останньої зміни;
  • диспетчерський контроль зранку — отримання документів водія для його допуску;
  • медогляд водія.

А в  обідній час, поки водій відпочиває, прибиральниці мають повторно відчистити трамвай, а технічні спеціалісти перевірити машину на справність. На все — 50 хв!

Водійське життя

Оксана Сергіївна працює в депо 18 років. Розпочинала з кондуктора, а зараз водій трамваю №759.

Каже, що любов до цих “машин” передалася їй від мами, яка тут теж працювала водієм.

Щоденно перед стартом роботи має гайд-лист для проходження. Без якого не розпочинається її рейс. Окрім підтвердження присутності у диспетчера є медогляд: перевірка тиску, температури, нарко та алкотест — обов’язкові ранкові традиції. Опісля повернення до диспетчера за документами і тоді повна готовність до старту.

“Перевіряють, як перед польотом в космос. Але що поробиш. Треба, бо від цього залежить життя людей. Були випадки, що колег не допускали. Наприклад, через тиск. Тоді резервні водії страхували”, — Оксана Сергіївна про типові ранки.

Робочий день водія депо триває 8 годин, у п’ятницю 5, бо скорочений день. Обід — 50 хв, зазвичай — це столова депо, місце зустрічі всіх працівників.

До слова, у депо 107 водіїв, більше з них — жінки.

Оксана Сергіївна впевнений керуючий машини — це помітно відразу. Як кожна жінка, вона любить дзеркала, які в її “офісі” присутні.

Безпечний маршрут вимагає постійного монітору людей у вагоні з 14 камер. “Кияни були послушніші до карантину, курйозних випадків не траплялося”, — каже жінка. Зараз інколи бувають інциденти з недотримання норм пандемії: відсутність масок та бажання зайняти стоячі місця.

До цього вона працювала на старому “Тетра Т3”. Зараз перейшла на новий — польський Pesa.

Монітор із панеллю полегшив її роботу — керує вона чи не ледь всіма функціями з екрану.

Головне — не забути про персональну карту, яку має кожен водій для запуску електронної системи. Після її активації у системі видно, що робочий день розпочато.

“Нові трамваї — прямий конект із пасажирами. Комфорт та якість в одній поїздці. Тішуся”, — каже водійка.

Ось, до речі, диспетчер Тамара Михайлівна, яка приймає зранку документи у водіїв і вже 17 років займає цю посаду. Перед цим була теж водієм із 21-річним стажем.

Жартує, що найбільше в своїй роботі любить водіїв та спілкування, бо комунікує з усіма відділами — тримає руку на пульсі. А трамваї в полі зору, щоб курсували за точним графіком.

Центр технічного обслуговування

Сюди в першу чергу заїжджають трамваї після зміни та в обідній час, щоб навести чистоту, за яку відповідає двоє працівниць.

Механічна та ручна мийки, прибирання всередині, дезінфекція — це їх стихії. Трамваї блищать! На день встигають перемити до 11 штук.

Запах в повітрі свіжого бризу в поєднанні з антисептичними речовинами, якими дезінфікують трамваї. Те, що потрібно в умовах пандемії.

Після чистки вагон потрапляє в зону технічного обслуговування, де проводять щоденний огляд. Один ввечері, другий в обід, щоб 100% бути певним у безпеці водіїв та пасажирів.

Начальник технічного огляду Олександр Петрович працює в депо 10 років. Розповів, що бригада з 8 людей слюсарів та механіків мінімум півгодини оглядає 1 вагон.

“У кожного є свої “точки” ревізії, які вимагають максимальної концентрації”, — каже чоловік.

Додаткове технічне обслуговування проводять через 20 тисяч та 100 тисяч кілометрів пробігу. Його розбирають та реалізують роботу стосовно регламенту.

Трамвай з пробігом у 20 тисяч км реанімує 5 механіків, 100-тисячників — біля 7 працівників депо.

Так виглядає вагон Peso (синій) з демонтованими механізмами, який пробіг 200 тисяч км і очікує на завершення техобслуговування.

В цій частині депо робочі мають своє місце відпочинку. Диван, який пережив чи не один рік!

Ось локація середнього ремонту з командою токарів та зварювальників. 

Один із токарів Микола працює тут з 1994. Так виглядає його робочий “офіс” протягом останніх 26 років, а головний інструмент — станок, який ліворуч.

Проточка моноблоку колеса — основна його робота. Реборда (виступаюча частина колеса) моноблоку має бути заточена під шаблон.

А ось, до речі, відполіровані колеса Peso. Опісля регламентних робіт, їх збирають в трамвай та тестують машину без пасажирів.

“Багато займає процес підготовки. Ми розпочали цю справу перший рік, тому поки шукаєте ідеальну схему проточки. Станки — дуже цікава штука, стандартного часу на роботу 1 колеса немає. Інколи йде 4 години, буває й день”, — каже токар.

До слова, в кожного тут є своє місце! Деякі додаткові інструменти навіть підписані — погляньте.

У сусідній частині депо фрезерувальник Роман Петрович захопливо обробляє вставки для надійного електричного з’єднання. Так 9 років поспіль –  день у день, хоча мав вже сидіти на пенсії, але улюблена робота не відпускає.

Робота Романа Петровича комплексна — не обмежується одним станком. Їх у  нього чотири. Пізніше відфрезеровані вставки механіки збирають на пантограф. 

Маскулінна атмосфера в цій частині депо відчутна, одразу видно — тут працюють чоловіки, які з залізом на “ти”.

Додаткові смисли локаційного депо

Не трамваями єдиними. У депо відчутно сильний дух та бажання команди реалізовуватися — йти вперед.

Ми побачили стенд із футбольними відзнаками працівників перших місць. Пізніше Олександр Петрович додав, що серед них ще є любителі спортивної стрільби.

На території Шевченкового депо також можна знайти футбольне поле, а ще спортзал — місце для тих, кому не вистачило заліза під час робочих годин.

Але найбільше нас вразило дизайнерське рішення одного зі “стендів”.

Сотні коробок від цигарок, які збирала команда півроку. З особливим підтекстом: обирати здоровий глузд навіть тоді, коли тебе спокушають погані звички.

Ідейним натхненником був одним із працівників депо.

Ще одна історія — старі трамваї, які стоять між новими одиницями.

“60 вагонів чекають свого часу. Стоять в рядок, деякі з пробігом 2,5 мільйонів кілометрів. Уявляєте скільки історій вони побачили? Але якщо вагонів не вистачатиме, то їм дамо ще один шанс”, — каже директор Володимир Дмитрович.

Якщо хочете ще більше проникнути в історію Шевченкового депо — дивіться відеоролик просто зараз.

Читайте також: Де в Києві жити добре: ревізія мікрорайону на Виноградарі – репортаж