1 березня виповнилося б 86 років Бориславу Брондукову – видатному українському актору, народному артисту України, першому лавреату Державної премії України імені Олександра Довженка (1938-2004).
Бабуся-полька хотіла назвати хлопчика Болеславом, але в ЗАГСі сказали, що такого імені немає.
У школі він вчився добре, закінчив київський будівельний технікум. Пізніше на заводі “Арсенал” грав у народному театрі, де його побачив ректор Театрального інституту імені І.Карпенко-Карого Микола Задніпровський і запропонував Брондукову вступити до інституту.
“Кажуть , в інститут його не дуже охоче й брали. “З таким обличчям – у прораби…”. Добре, що Віктор Ілларіонович Івченко розгледів талант і взяв на курс – поруч Миколайчука, Раїси Недашківської та інших красенів і красунь.”, – Сергій Тримбач.
Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських років.
Герої, яких він грав – здебільшого “маленькі” люди. Але вони закарбовувались у серці глядача.
Неповторний виконавець ролей алкоголіків, пройдисвітів і просто “близьких” людей. Зіграв понад 30 ролей в кіно, перш ніж вимовити фразу, яка зробила його знаменитим: “Афоня! Рубь гони!” (Комедія “Афоня”). Далі були: “Табір іде в небо”, “Одруження”, “Вас очікує громадянка Никанорова”, “Гараж”, “Дивись в обидва”, “Зелений фургон” і блискуче зіграна роль інспектора Лестрейда в серіалі про Шерлока Холмса. Брондуков з’являвся, найчастіше, в невеликих або епізодичних ролях, але незмінно викликав усмішку глядачів.
Його чарівності неможливо не піддатися, навіть якщо це герої, грубо кажучи, “негативні”. Причому працював актор майже завжди на одній фарбі, користуючись декількома, суто “брондуковскімі” штампами, властивими тільки йому.
Були у Борислава Брондукова і головні ролі – трагічна роль злодія у фільмі “Камінний хрест”, за яку він отримав диплом III Всесоюзного кінофестивалю за кращу чоловічу роль (1968, Ленінград) і роль Степчака у фільмі “Велика розмова” (диплом XIX Всесоюзного кінофестивалю, 1981, Вільнюс) і ін. У його творчому арсеналі 115 фільмів.
Брондуков був одружений на актрисі Катерині Брондуковій. Мав двох синів – Богдана і Костянтина.
Після першого інсульту Брондукову стало важко вимовляти текст, тому більше тридцяти ролей, зіграних пізніше 1984 года, озвучували Ігор Єфімов або український артист Анатолій Юрченко.
З 1997 року – актор в кіно не знімався, так як був тяжко хворий: переніс два інфаркти, втратив мову. Постійно за ним доглядала дружина Катерина, яка покинула кар’єру актриси заради чоловіка.
Борислав Миколайович Брондуков помер 10 березня 2004 року в Києві. Похований актор 12 березня 2004 року на Байковому кладовищі Києва
